АНЗЮС
А́НЗЮС (ANZUS; за першими літерами англійських назв держав-учасниць: Australia, New Zealand, United States), Тихоокеанський пакт безпеки ― військово-політичний союз Австралії, Нової Зеландії та США. Утворений на підставі договору, укладеного у м. Сан-Франциско (США) 01.09.1951 (набув чинності 29.04.1952). Згодом додатково були підписані окремі двосторонні договори про військову співпрацю між державами-учасницями.
Зміст
Історична довідка
Підписання пакту АНЗЮС ініціювали Австралія та Нова Зеландія. Ці країни Британської Співдружності під час Другої світової війни зазнали агресії з боку Японії та мали сумніви в майбутньому роззброєнні останньої. Тому 1951 перед підписанням мирного договору з Японією обидві держави звернулися до США з проханням надати їм гарантії безпеки. Для США АНЗЮС став складником системи безпеки в Тихому океані, що передбачала також Договір про безпеку, укладений з Японією 08.09.1951. Попри утворення (1954–1977) Організації договору Південно-Східної Азії (СЕАТО) пакт АНЗЮС не втратив свого значення.
1985 в об’єднанні АНЗЮС виникла криза, спричинена ускладненням двосторонніх відносин між США та Новою Зеландією, яка відмовилася допустити у свої порти американські кораблі з ядерною зброєю та атомними силовими установками на борту. США стверджували, що договір передбачає право допуску всіх без винятку кораблів і повітряних суден. Водночас Нова Зеландія дотримувалася позиції, що таке право не передбачено в пакті АНЗЮС у чіткій формі.
Попри це 06.08.1985 Нова Зеландія та Австралія підписали договір про без’ядерну зону в південній частині Тихого океану. У ст. 5 (2) цього договору зазначено, що кожна зі сторін залишає за собою право вирішувати питання допуску у свої порти й повітряний простір іноземних кораблів або повітряних суден. У результаті 11.08.1986 США заявили, що подібні дії Нової Зеландії не сумісні з пактом АНЗЮС, а тому США призупиняють свої договірні зобов’язання щодо Нової Зеландії доти, доки остання не вживе відповідних заходів. Однак Нова Зеландія продовжує дотримуватись неядерного статусу. Результатом конфлікту стало фактичне розірвання 1987 двосторонньої угоди між США та Новою Зеландією.
2007 Нова Зеландія відновила основні напрямки угоди АНЗЮС. У Веллінгтонській декларації (2010) поновлено «стратегічне партнерство» між Новою Зеландією та США. Наприкінці 2012 США скасували заборону на відвідування американських баз військовими кораблями Нової Зеландії, що засвідчило зменшення напруженості між державами.
Характеристика
Основні положення Пакту
Пакт АНЗЮС складається з преамбули та 11 статей. Його укладено відповідно до Статуту ООН (ст. 51–52). Він є закритим регіональним договором, який не передбачає участі в ньому інших сторін.
Мета АНЗЮС:
- підтриманні миру та безпеки в Тихому океані;
- надання гарантій взаємодопомоги в разі нападу на одну з держав-членів у Тихоокеанському регіоні;
- проведення взаємних консультацій у разі виникнення загрози територіальній цілісності, політичній незалежності або безпеці однієї з країн-учасниць;
- координація діяльності сторін щодо створення системи регіональної безпеки в районі Південно-Східної Азії та басейну Тихого океану.
Згідно з пактом АНЗЮС, під збройним нападом на територію однієї з держав-учасниць розуміють не лише їхню територію як таку, а й острови в Тихому океані, що перебувають під юрисдикцією останніх, військові кораблі, пасажирські та повітряні судна держав-учасниць у цьому регіоні (ст. 5).
Пакт АНЗЮС було укладено за аналогією до НАТО в Європі. Водночас обидва договори істотно різняться, насамперед, щодо обсягу взаємних зобов’язань у разі надання допомоги під час збройного нападу (які для АНЗЮС є обмеженішими), а також в організаційній структурі.
Відповідно до положень пакту, його дія необмежена в часі, однак кожна держава-учасниця має право вийти з нього, попередивши про це за рік уряд Австралії, що є депозитарієм. Проте жодна зі сторін пакту не вдавалася до кроків, які можна було б тлумачити як вихід з АНЗЮС. Після заяви США 1986 пакт АНЗЮС залишився чинним, однак фактично його почали застосовувати лише у двосторонніх відносинах між США й Австралією з одного боку та між Австралією та Новою Зеландією ― з іншого.
Структура організації
У пакті АНЗЮС немає положень щодо утворення постійних органів чи інститутів. Єдиний орган ― Рада АНЗЮС ― наділена консультативними функціями (ст. 7).
До 1985 засідання Ради відбувалися раз на рік на рівні міністрів закордонних справ (або їхніх заступників) почергово в столицях держав-учасниць.
У межах АНЗЮС діє також військовий комітет, до якого входять представники вищих військових штабів. Комітет розробляє рекомендації для Ради. Пактом не передбачено створення ні штаб-квартири, ні об’єднаних збройних сил АНЗЮС.
Діяльність
Положення пакту АНЗЮС були застосовані на практиці після терористичних атак у США 11.09.2001. Так, Австралія підтвердила свої зобов’язання за ст. 4 Пакту, висловивши США свою солідарність і підтримку. Зокрема, австралійський уряд заявив, що «ст. 4 Пакту АНЗЮС може застосовуватися у разі терористичних атак щодо США, оскільки вони впевнені, що такі акти були сплановані за їхніми межами». Австралія стала однією з перших країн, які приєдналися до операції США «Незламна свобода» та надала необхідну військову допомогу під час бойових дій в Афганістані та Іраку. Австралія поінформувала Раду Безпеки ООН про те, що вона вжила необхідних заходів відповідно до ст. 51 Статуту ООН для підтвердження права на колективну самооборону (23.11.2001).
Нова Зеландія також підтримала США після згаданих терористичних атак, узявши участь в операції в Афганістані. Австралія та США постійно проводять спільні військові навчання.
Попри численні заклики щодо необхідності модифікації, пакт АНЗЮС залишається чинним і є важливим фактором системи безпеки в Тихоокеанському регіоні.
Література
- Starke J. G. The Anzus Treaty Alliance. Melbourne : Melbourn University Press, 1965. 315 p.
- Wirantaprawira W. R. ANZUS Pact // Encyclopedia of Public International Law : in 5 vol. Amsterdam; London : North-Holland, 1992. Vol. 1. P. 23–25.
- McIntyre W. D. Background to the Anzus Pact: Policy-Making, Strategy and Diplomacy 1945–1955. Basingstoke : Macmillan, 1995. 464 p.
- William T., Albinski H. ANZUS — Alive and Well after Fifty Years // American Journal of Public Health. 2002. Vol. 48. Is. 2. P. 153–173.
- Вашкевич В. М., Шевченко Є. О. АНЗЮС — Тихоокеанський пакт безпеки: причини створення, обґрунтування фази занепаду, сучасний стан союзу // Гілея. 2014. Вип. 83. С. 417–419.
- Kelly A. ANZUS and the Early Cold War: Strategy and Diplomacy between Australia, New Zealand and the United States, 1945–1956. Cambridge : Open Book Publishers, 2018. 216 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Мельник С. О. АНЗЮС // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/АНЗЮС (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.02.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
