Аббаньяно, Нікола
Аббанья́но, Ніко́ла (італ. Abbagnano, Nicola; 15.07.1901, м. Салерно, обл. Кампанія, Італія — 09.10.1990, м. Мілан, обл. Ломбардія, Італія) — філософ-екзистенціаліст та історик філософії, основоположник концепції позитивного екзистенціалізму.
|
Аббаньяно, Нікола (Abbagnano, Nicola) | |
|---|---|
| Народження | 1901 |
| Місце народження | Салерно, Кампанія, Італія |
| Смерть | 1990 |
| Місце смерті | Мілан, Ломбардія, Італія |
| Alma mater | Неаполітанський університет Фрідріха ІІ, Неаполь |
| Напрями діяльності | філософія, педагогіка, історія |
| Традиція/школа | позитивний екзистенціалізм |
Життєпис
Народився в сім’ї адвоката. Закінчив 1922 Неаполітанський університет.
Викладав філософію й історію в ліцеї Умберто І, у 1927–1936 — професор філософії та педагогіки католицького університету «Сестра Орсола Бенінказа» (обидва — м. Неаполь). 1936–1971 — професор історії філософії Туринського університету. Один з ініціаторів створення Центру методологічних досліджень у Турині (1947).
Виступаючи проти негативних імплікацій екзистенції у вченнях М. Гайдеггера, К. Ясперса, Ж.-П. Сартра, які він називав «негативним екзистенціалізмом», Аббаньяно обґрунтував концепцію «позитивного екзистенціалізму». Фундаментальною характеристикою людського існування вважав категорію можливості. Залежно від тлумачення «можливого», Аббаньяно виокремив в екзистенціалізмі три напрями: «неможливість можливого», «необхідність можливого», «можливість можливого». Власне вчення визначив як «філософію можливості можливого»: людина має можливість обирати; приймаючи певне рішення, вона несе за нього відповідальність; критерій і норма будь-якої можливості — можливість можливості, або трансцендентальна можливість, завдяки якій відбувається рух від можливості до можливості цієї можливості, в результаті чого формується достеменне існування людини.
Після Другої світової війни Аббаньяно звернувся до філософії науки, неопозитивізму та американського прагматизму; працював над програмою філософії, яка отримала назву «методологічний емпіризм», а також досліджував проблеми соціології, історії філософії, працював над розробкою концепції філософії як мудрості.
Праці
- Il principio della metafisica. Napoli, 1936.
- La structura dell’existenza. Torino, 1939.
- Introduzione all’esistenzialismo. Milano, 1942.
- Storia della filosofia. Torino, 1946–1950.
- Filosofia religione scienza. Torino, 1947.
- L’existenzialismo positive. Torino, 1948.
- Possibilitа e libertа. Torino, 1956.
- Problemi di sociologia. Torino, 1959.
- Storia del pensiero scientifico. Torino, 1951–1953. Vol. 1–3.
- Dizionario di filosofia. Torino, 1961.
- Р о с. п е р е к л. — Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург : Алетейя, 1998. 311 с.
- Воспоминания философа. Санкт-Петербург : Алетейя, 2000. 309 с.
Література
- Старокожева М. С. Природа і мистецтво як достеменна реалізація людини (за Н. Аббаньяно) // Мультиверсум: Філософський альманах. 2009. Вип. 83. С. 59–71.
- Шевченко С. Л. Автентичність людського буття у філософії екзистенціалізму. Київ : Ін-т філос. ім. Г. С. Сковороди НАН України, 2012. С. 131–144.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Варениця О. П. Аббаньяно, Нікола // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аббаньяно, Нікола (дата звернення: 28.04.2024).
