Аббас, Саххат
Аббáс, Сахха́т (азерб. Abbas, Səhhət; справжні прізвище та ім’я — азерб. Abbasqulu Molla Əlabbas oğlu Mehdizadə; 1874, м. Шамаха, Азербайджан — 11.07.1918, м. Гянджа, Азербайджан) — поет, драматург, перекладач, педагог, журналіст.
|
Аббас, Саххат (Abbas, Səhhət) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Abbasqulu Molla Əlabbas oğlu Mehdizadə |
| Народження | 1874 |
| Місце народження | Шамаха |
| Смерть | 1918 |
| Місце смерті | Гянджа |
| Напрями діяльності | поезія, драматургія, журналістика |
Життєпис
Аббас народився у родині шемахиського мулли, який став його першим учителем.
Навчання продовжив в медресе в Ірані, у тегеранській школі закінчив курс медичної освіти.
У 1901 повернувся до м. Шамахи. Зосередився на літературній творчості і педагогічній діяльності. Твори друкував під псевдонімом (тахаллус) Саххат («Здоров’я»), вочевидь, під упливом здобутої медичної освіти.
На його творчість вплинули традиції східної літератури: Нізамі, Гафіза, Сааді. Однак, як представник ліберальної тюркської буржуазії, Аббас тяжів до мотивів «мусульманського західництва». Крім того, його літературна творчість увібрала ідеї та естетику романтизму.
1903 Аббас друкувався у тбіліській газеті «Шергі-Русі» («Російський Схід»).
1905 виступив із програмною статтею «Яка має бути нова поезія?» («Yeni poeziya necə olmalıdır?»). Згодом свої ідейно-естетичні переконання підтвердив публікацією віршів «Ода прекрасній свободі», «Голос пробудження», «Поетична мова».
Як поет-романтик, приєднався до літературної групи, що згуртувалася довкола часопису «Фйузат» («Fyüzat»; 1906–1907). Провідне гасло цього видання сформулював його головний редактор Алібек Гусейнзаде (1864–1940): «Тюркізуватися, ісламізуватися, модернізуватися!».
Аббас друкувався майже в усіх газетах і журналах м. Баку.
Вільно володіючи перською, арабською, французькою і російською мовами, Аббас закладав основи школи художнього перекладу. Перекладав твори російських і французьких поетів.
1912 видав збірку перекладів «Сонце Заходу» («Qərb günəşi»), книгу власних віршів «Розбитий саз» («Sınıq saz»), поему «Мужність Ахмеда», а також комедії «Нафтовий водограй» і «Бідність не ґандж» («Kasıblıq eyib deyil») (за мотивами п’єси О. Островського).
1916 опублікував поему «Поет, муза й громадянин».
Аббас — прибічник руху за «новометодну школу». Автор підручників «Нова школа» (у співавторстві з А. Махмудбековим; 1909) і «Перший крок до тюркської літератури» (1914). Тривалий час Аббас викладав у школах азербайджанську мову.
1918 — змушений утікати з окупованого більшовиками м. Шамахи.
У 21 ст. вірші Аббаса постійно перевидаються, введені до шкільних підручників і хрестоматій.
Твори
- Seçilmiş əsərləri. Bakı, 2005.
- Р о с. п е р е к л. — [Стихи] // Антология азербайджанской поэзии. Москва, 1939.
- [Стихи] // Антология азербайджанской поэзии. Баку, 2009. Т. 2.
Література
Anar. Odlar yurdu Azərbaycan. The Land of Fire. Азербайджан — страна огней. Bakı, 2009.
