Абордаж
Аборда́ж (фр. abordage, від bord — борт судна) — спосіб ведення морського бою за доби гребного та вітрильного флотів, а також спосіб переміщення вантажу або людей з одного корабля на інший.
Абордаж відомий з античних часів; найчастіше до нього вдавалися морські пірати, рідше — регулярний флот. У ході абордажу корабель, здійснюючи обстріл ворожого судна з різної зброї, зближався з ним упритул (борт до борту) та зчіплювався за допомогою абордажного оснащення (крюків, дреків, канатів, кішок). Через перекидний трап спеціальна команда (абордажна партія) перебиралася на палубу атакованого корабля та вступала в рукопашний бій, використовуючи при цьому вогнепальну (мушкети, пістолети) та холодну (сокири, шаблі, палаші тощо) абордажну зброю. Для захисту від проникнення на корабель абордажних команд найбільш вразливі місця судна захищали абордажними сітками.
Абордаж успішно застосовували запорозькі козаки супроти турецького галерного флоту під час морських боїв на Чорному морі. Із поширенням парового флоту та вдосконаленням корабельної артилерії абордаж поступово втратив значення у морській справі.
Література
- Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків: В 3 т. Київ, 1990. Т. 1.
- Суханов И.П. Абордажное оружие: к истории корабельных абордажних партий российского флота. Санкт-Петербург, 2012.
