Аборт

Або́рт (лат. abortus, abortіo — передчасні пологи, викидень) — припинення вагітності та (одночасно з цим або пізніше) вигнання з матки плідного яйця або його частини в перші 7 акушерських місяців, або 28 тижнів. За визначенням ВООЗ, аборт — це самовільне вигнання або екстракція ембріона (плода) масою до 500 г, що відповідає терміну гестаціп менше 22 тижнів. Слід відрізняти аборт від інших способів завершення вагітності: пологи після четвертого місяця великим плодом (у межах 28 тижнів) — несвоєчасні пологи незрілим плодом (partus іmmaturus); у разі виживання плода до моменту виписки матері — передчасні пологи. За МКХ-10 (загальноприйнята класифікація для кодування медичних захворювань) розрізняють: О03 — самовільний аборт; О02 — нездійснений викидень; О20 — загрожувальний аборт. Аборт має різні форми. Залежно від терміну вагітності та наявності втручання: аборт ранній (переривання вагітності в перші 16 тижнів) та аборт пізній [переривання вагітності в 16–28 тижнів (пологи незрілим плодом)]. Залежно від способу переривання вагітності: аборт самовільний (виникає без задуму та втручання самої вагітної та/або інших осіб); аборт штучний законний (виконаний лікарем у медичному закладі за наявності медичних показань); аборт штучний кримінальний (проведений поза лікувально-профілактичним закладом лікарем або особою, яка не має медичної освіти).

Залежно від перебігу: аборт шийковий (abortus cervіcalіs), коли плідне яйце повністю відшаровується та опускається під впливом перейм у шийковий канал. Аборт нездійснений, або затриманий викидень (mіssed abortіon), якщо, незважаючи на загибель плідного яйця, перейми не виникають, плідне яйце не відшаровується повністю й не виганяється з матки. Кожна з форм аборту може мати неускладнений та ускладнений (сепсисом) перебіг. Ускладненим, за офіційною номенклатурою, називають септичний аборт. У медичній практиці абортом також вважають ускладненим, якщо він перебігає з такими патологічними станами, як гостре малокрів’я та інфекція. Загроза самовільного аборту виникає в 7–20 % клінічно діагностованих вагітностей, причому 80 % випадків припадають на термін вагітності до 12 тижнів. Причинами цього є загальні захворювання; важкі захворювання важливих органів і систем; порушення функції ендокринної системи; генетичні вади; важкі форми токсикозу вагітності та ін. Розвиток аборту має такі стадії:

1) Аборт загрожувальний (abortus іmmіnens) — початкова стадія. Загибелі плідного яйця передують скорочення матки. Під впливом перейм воно відокремлюється від свого місця розташування в базальній частині оболонки (decіdua basalіs), де значно розвинена судинна система. Виникають два основні симптоми: незначні кров’янисті виділення з матки та переймоподібні болі в нижній частині живота й у ділянці хребта. Ці явища можуть припинитися самовільно або завдяки лікуванню, й надалі вагітність може перебігати нормально.

2) Аборт, що розпочався (abortus іncіpіens). Зазначені симптоми (кровотеча й болі) стають більш вираженими й постійними. Подальша доля вагітності залежить від того, чи живе плідне яйце і як далеко зайшов процес відшарування плаценти. Якщо зв’язок плідного яйця з маткою порушений на незначній поверхні, вагітність у подальшому може розвиватися нормально. Однак якщо плідне яйце загинуло або якщо живе плідне яйце відшарувалося від матки більш як на третину поверхні прикріплення, процес посилюється й переходить у третю стадію.

3) Аборт в ходу (abortus progredіens). Характеризується виштовхуванням плідного яйця з порожнини матки через розкритий канал шийки матки. При цьому плідне яйце нижнім полюсом виступає в піхву.

4) Аборт неповний (abortus іncompletus), або часткове вигнання з матки плідного яйця. Перебіг із болісними переймами та значною кровотечею. Рештки плідного яйця, які ще не втратили зв’язок із маткою, можуть відокремлюватися і видалятися з матки під час її наступних скорочень. Таке повне випорожнення матки може статися й безпосередньо після «аборту в ходу», якщо на той момент плідне яйце вже цілком відшарувалося від місця свого розташування.

5) Аборт повний (abortus completes) — завершальна стадія. Цілковите видалення з матки плідного яйця. Здебільшого після завершеного викидня в порожнині матки залишаються рештки оболонки та ворсинок, що можуть спричинити низку ускладнень, тому будь-який викидень треба розглядати як неповний і лікувати.

Нездійснений викидень (mіssed abortіon) можна розпізнати, якщо повторними дослідженнями не виявлено припинення росту матки та подальше її зменшення. Інші діагностичні ознаки: поява в молочних залозах молока (замість молозива), незначні кров’янисті виділення з матки, зміна біологічної реакції та ін.

Поширеною формою аборту є штучний аборт (abortus artіfіcalіs) — навмисне переривання вагітності в терміні до 28 тижнів, спричинене будь-якою дією безпосередньо на плідне яйце, місце його розташування або організм вагітної в цілому. Штучним медичним (законним) абортом вважають такий, який здійснює лікар за бажанням вагітної в лікувальному закладі за наявності медичних показань або без них, але обов’язково відповідно до законодавства країни з належним оформленням медичної документації. Причиною переривання вагітності у термін до 12 тижнів, за направленням жіночої консультації, може бути власне бажання жінки. Залежно від терміну вагітності, існує кілька способів її переривання: Вакуум-екскохлеація, або «міні-аборт» — здійснюють у разі затримання менструації терміном до 20 днів як у стаціонарі, так і в умовах жіночої консультації, під місцевою анестезією. Триває 1,5–2 хв, дає в 5–6 разів менше ускладнень, ніж звичайний штучний аборт. При цьому в 1 % випадків можливе продовження розвитку вагітності, через те що її не вдалося перервати або вона виявилася позаматковою. Медикаментозний аборт — переривання вагітності у 98,6 % жінок. Перевагою є невтручання у внутрішні органи жінки, що зменшує ризик інфекційних ускладнень. Проблему становить побічна дія потужної штучної гормональної перебудови організму, наявність протипоказань і побічних реакцій щодо вживання медикаментозних абортивних засобів. Можливе також неповне відторгнення плідного яйця, що потребує обов’язкового хірургічного втручання (5 % випадків). Класичний аборт — здійснюється під загальною анестезією. Спочатку розширюють шийку матки, потім кюреткою вилущують ендометрій разом із плідним яйцем, після чого очищують порожнину матки за допомогою вакуум-екстрактора.

Література

1. Агеева М. И. Аборт в I триместре беременности. Москва : ГЭОТАР-Медиа, 2010. 224 с.
2. Акушерство: национальное руководство. Москва : ГЭОТАР-Медиа, 2013. 1216 с.
3. Бучківська В. Л. Незаконне проведення аборту: кримінально-правова кваліфікація та судова практика // Медичне право. 2014. № 2. С. 18–27.
4. Акушерство и гинекология. 4-е изд., перераб. и доп. / Под ред. В. Н. Серова, Г. Т. Сухих. Москва : ГЭОТАР-Медиа, 2015. 1024 с.
5. Кривопустов О. С. Звичний аборт: дискусійні питання етіології та патогенезу // Запорожский медицинский журнал. 2016. № 1. С. 85–90.

Автор ВУЕ

Н. В. Коляденко

Покликання на цю статтю: Коляденко Н. В. Аборт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аборт (дата звернення: 27.04.2024).