Абсолютна відповідальність

Абсолю́тна відповіда́льність — у міжнародному праві — вид матеріальної відповідальності держави, що виникає в результаті заподіяння шкоди іншим державам.

Абсолютна відповідальність може виникати навіть за відсутності вини (умислу або недбалості) суб’єкта міжнародного права. Виникла в результаті науково-технічного прогресу, об’єктивно пов’язаного з необхідністю відшкодування шкоди, заподіяної у процесі експлуатації джерел підвищеної небезпеки (авіація, атомна енергетика, космос тощо). Абсолютна відповідальність існує як договірне зобов’язання держави, пов’язане з наукоємними та високотехнологічними видами діяльності, які потенційно загрожують заподіянням шкоди. Важливою ознакою абсолютної відповідальності є те, що вона регулює правомірну діяльність держави — у разі вчинення дій, які не забороняються міжнародним правом, однак завдають шкоду цінностям, що ним охороняються.

Абсолютна відповідальність настає, коли потерпіла сторона доводить безпосередній причинний зв’язок між дією (бездіяльністю) іншої сторони і заподіяною їй шкодою. Умовами договору вводиться обмеження абсолютної відповідальності, що підлягає відшкодуванню — встановлюється максимальна сума компенсації, яка підлягає сплаті потерпілій стороні. Однак максимальна сума сплачується не автоматично: якщо сума доведеної шкоди нижча за цей максимум, то потерпіла сторона може претендувати на отримання лише її. Коли ж діяльність, що спричинила шкоду, стосується співробітництва держав, то за її наслідки вони несуть солідарну відповідальність. Претензія щодо компенсації за таку шкоду може бути пред’явлена державою (її фізичними чи юридичними особами), якій вона заподіяна, державі, чиї дії призвели до таких наслідків. Абсолютна відповідальність передбачена в Конвенції про шкоду, заподіяну іноземними повітрянимми суднами третім особам на поверхні (07.10.1952); Конвенції про відповідальність щодо третіх осіб в галузі ядерної енергії (29.07.1960); Конвенції про цивільну відповідальність за збитки, заподіяні забрудненням нафтою (29.11.1969); Конвенції про міжнародну відповідальність за шкоду, заподіяну космічними об’єктами (29.03.1972); Конвенції про додаткову компенсацію за ядерну шкоду (12.09.1997) та в інших актах.

Література

  1. Раскалей С. Б. Объективная ответственность государств в международном праве. Киев : Наук. думка, 1985. 120 c.
  2. Международное право. Москва : Юридическая литература, 1994.

Автор ВУЕ

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶