Абсолютні права
Абсолю́тні права́ — суб’єктивні права, носіям яких протистоїть невизначена і необмежена кількість зобов’язаних осіб. Зобов’язання полягає в утриманні від вчинення дій, що порушують абсолютні права. Абсолютні права є основою будь-якої демократичної та правової держави, визнаються недоторканними і захищаються законом.
До абсолютних прав належать: право на життя, здоров’я, честь, гідність, особисту недоторканність, освіту, працю, приватну власність, особисті немайнові права тощо. У сфері публічного права до абсолютних прав належать: право держави на недоторканність своєї територіальної цілісності, на визначення власного зовнішньо- та внутрішньополітичного курсу розвитку та інтеграції, участі в міжнародних відносинах. Абсолютні права відрізняються від відносних (право на аліменти, пенсію, отримання дивідендів та ін.) тим, що при порушенні абсолютних прав заходи захисту та притягнення до відповідальності застосовуються до будь-якого порушника, натомість за порушення відносного права — конкретна особа, яка зобов’язана своїми діями задовольняти інтереси правоможної особи, носія відносних прав.
Абсолютні права кореспондують зобов’язання усім іншим особам утримуватися від будь-яких дій, що можуть спричинити їх обмеження чи порушення. Проте носій абсолютних прав, здійснюючи їх, не повинен порушувати права та свободи інших осіб і не виходити за межі передбаченої правореалізації.
Література
- Надьон В. В. Аналіз поділу цивільних правовідносин на абсолютні та відносні // Проблеми законності. 2013. Вип. 122. С. 56–64. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pz_2013_122_8
- Сліпченко С. О. Огляд теоретичних підходів до розуміння абсолютного права // Право та інноваційне суспільство. 2014. № 2. С. 67–76. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pric_2014_2_11
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Шумило М. М. Абсолютні права // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Абсолютні права (дата звернення: 28.04.2024).
