Абсорбер

.
.

Абсо́рбер (від лат. absorbere — поглинати) — пристрій для здійснення абсорбції.

В основі конструкції абсорбера — металева колона або інша видовжена посудина.

Розрізняють тарілчасті та насадкові абсорбери.

У тарілчастих абсорберах газова суміш, що містить речовини, які потрібно вилучити, рухається крізь шар рідкого абсорбенту знизу вгору. Абсорбент штучного чи природного походження стікає з тарілки на тарілку переливними трубками, утворюючи з капілярів або кристалічних ґраток розвинену поверхню, яка поглинає речовини з газів і рідин.

Насадкові абсорбери обладнують горизонтальними ґратками, на яких розміщують кілька шарів насадок (коксу або металевих чи керамічних кілець); ними назустріч газовій суміші стікає абсорбент.

Оскільки процес абсорбції починається на поверхні поділу фаз, то абсорбер має забезпечувати максимальну поверхню контакту газової, рідкої і твердої фаз. За способами утворення цієї поверхні тарілчасті й насадкові абсорбери поділяють на чотири групи:

  1. поверхневі;
  2. розпилювальні;
  3. барботажні;
  4. пінні.
  • У поверхневих абсорберах поверхня абсорбції — дзеркало рідини. Для таких абсорберів характерна фіксована поверхня контакту, що визначається геометрією будови елементів абсорбера.
  • У розпилювальних абсорберах поверхня контакту утворюється внаслідок розпилення рідини на дрібні краплі в масі газу й залежить від гідродинамічного режиму (витрат рідини). До найпростішого абсорбера цього типу можна віднести різні системи пиловловлювання у гірничих виробках, де використовують розпилені водні розчини поверхнево-активних речовин. Основні види розпилювачів: форсункові, швидкісні прямоточні, механічні (обертальні).
  • У барботажних абсорберах поверхня контакту визначається гідродинамічним режимом (витратами газу та рідини).
  • У пінних абсорберах поверхня контакту виникає під час пропускання газу знизу вгору крізь рідину зі швидкістю, за якої напір газу врівноважує масу рідини. Унаслідок цього рідина зависає в потоці газу й утворює з ним шар динамічної піни, що швидко рухається впереміш із бульбашками газу.

Абсорбери застосовують найширше у хімічній промисловості та металургії.

Література

  1. Рамм В. М. Абсорбция газов. Изд. 2-е, перераб. и доп. Москва : Химия, 1976. 656 с.
  2. Мала гірнича енциклопедія у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.
  3. Костржицький А. І. та ін. Фізична та колоїдна хімія. Київ : Центр учбової літератури. 2008. 496 с.

Автор ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Торопчинова К. Л. Абсорбер // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Абсорбер (дата звернення: 28.04.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
14.11.2017

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України


Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶