Абсцизова кислота
Абсци́зова кислота́ (від англ. abscission — опадання (листків у рослин)) — органічна речовина, терпеноїд з брутто-формулою C15H20O4, спрощена назва за номенклатурою ІЮПАК 5 (1гідрокси-2,6,6-триметил-4-оксо-2-циклогек-сен-1-іл)-3-метил-2,4-пентадієнова кислота.
Молекулярна маса — 264,32; tпл.= 163 °C; за нормальних умов безбарвні кристали. Отримується фотоокисленням вітаміну A1, або іонону, або інших речовин з іононовим кільцем; в природі — ферментативним окисленням абсцизового альдегіду. Є рослинним гормоном (див. Фітогормони): запобігає втраті рослинами вологи, сприяє зимовій консервації бруньок, опосередковано інгібує фотосинтез, стимулює опадання листків. Абсцизову кислоту було виділено на межі 1950–1960-х майже одночасно трьома незалежними групами дослідників: у Каліфорнії її було виділено з плодів бавовника як речовину, що сприяє опаданню листків (і тому вона отримала назву абсцизин II; відкритий одночасно абсцизин I пізніше так ніколи й не був ідентифікований); у Великій Британії з листя явору було виділено речовину, яка сприяє «засинанню» (консервації на зимовий час або в інших стресових умовах) бруньок, і тому її було названо дормін (від франц. dormir — спати); у Новій Зеландії речовину, яка сприяє опаданню листків, отримали з люпіну (окремої назви не запропоновано). Невдовзі з’ясувалося, що в усіх трьох випадках йшлося про одну й ту саму сполуку, що було доведено лабораторним синтезом (через згадане фотоокислення): 1968 у спільній статті двох груп дослідників було затверджено за цією сполукою назву «абсцизова кислота», а від назв абсцизин II та дормін назавжди відмовились. Попри назву, опадання листків не є головною функцією цього фітогормону.
Література
- Cornforth J. W., Millborrow B. V., Ryback G. Synthesis of (±)abscisin // Nature. 1965. Vol 206. No. 4985.
- Milborrow B. V. The pathway of biosynthesis of abscisic acid in vascular plants: A review of the present state of knowledge of ABA biosynthesis // Journal of Experimental Botany. 2001. Vol 52. No. 359.
