Абхазо-адизькі мови

Абха́зо-ади́зькі мо́вимовна сім’я, поширена на Північному Кавказі. Частина дослідників кваліфікує її як групу північно-кавказької мовної сім’ї (разом із нахсько-дагестанськими мовами, однак їхня спорідненість гіпотетична). Окрім Північного Кавказу, який є первісним ареалом абхазо-адизьких мов, унаслідок переселення в середині 19 ст. носії цих мов живуть також у Туреччині, Сирії та Йорданії.

У складі абхазо-адизьких мов виділяють абхазо-адизьку групу й убихську мову, що не належить до жодної групи.

Є інший поділ абхазо-адизьких мов: на абхазо-абазинську групу, адизьку групу й убихську мову.

В. Іванов і Е. Форрер припускали спорідненість абхазо-адизьких мов із хатською мовою, засвідченою в нечисленних клинописних пам’ятках 3 — початку 2 тис. до н. е.

Для всіх абхазо-адизьких мов характерний бідний вокалізм (від 2 до 3 голосних фонем) і багатий консонантизм (від 45 до 80 приголосних фонем).

Граматично мови цієї сім’ї належать до аглютинативних і ергативних. Як і в інших ергативних мовах, найважливішу граматичну роль у реченні відіграє дієслово у відповідній граматичній формі.

У наш час писемність усіх абхазо-адизьких мов ґрунтується на кириличній графіці, хоча для деяких, наприклад, у Туреччині, епізодично використовується латиниця (правопис на її основі не унормовано). У минулому для окремих мов абхазо-адизької сім’ї послуговувалися латиницею та грузинською графікою.

Література

  1. Балкаров Б. Х. Грамматика абхазского языка. Фонетика, морфология. Сухуми, 1966.
  2. Введение в абхазо-адыгское языкознание. Нальчик, 1970.
  3. Chirikba Viacheslav. Common West Caucasian. The Reconstruction of its Phonological System and Parts of its Lexicon and Morphology. Leiden, 1996.

Автор ВУЕ

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶