Абіджан
Абіджа́н (фр. Abidjan) — місто, адміністративний центр однойменного департаменту області Лаґюн країни Кот-д’Івуар. Найбільше місто, економічний і культурний центр країни; третє за кількістю населення франкомовне місто в світі (після Парижа і Кіншаси).
|
Абіджан (Abidjan) | |
|---|---|
| Країна | Кот-д’Івуар |
| Регіон країни | Абіджан (департамент) |
| Засновано | 1896 |
| Чисельність населення (тис.осіб) | 4395.2 |
| Територія (кв.км.) | 2119 |
Географічне положення
Розташоване на чотирьох півостровах на березі лагуни Ебріє на півночі Ґвінейської затоки Атлантичного океану, на південному сході країни. Територія — 2119 км². Населення — 4395,2 тис. осіб (2014), густота населення — 2074 особи/км².
Клімат
Клімат субекваторіальний з двома вологими (квітень–липень, жовтень–листопад) і сухими (грудень–квітень, серпень–вересень) сезонами. Опадів випадає в середньому 2000 мм/рік, найсухіший місяць — січень (40 мм), найвологіший — червень (500 мм). Середньорічна температура — +27 °C, найхолодніший місяць — серпень (+25 °C), найтепліший — березень (+28 °C).
Історична довідка
Абіджан засновано 1896 французькими колоністами на місці кількох рибальських хуторів народу ебріє. З 1903 — місто, з 1934 — адміністративний центр французької колонії Берег Слонової Кістки. 1960–1983 Абіджан — столиця Республіки Берег Слонової Кістки (від часу здобуття країною незалежності до офіційного перенесення столиці до новозбудованого м. Ямусукро в центральній частині країни). Розвитку Абіджана сприяло відкриття (у 1900-ті) проведеної вглиб материка залізниці та будівництво каналу Вріді (1950), що з’єднав місто з океаном, перетворивши його на глибоководний порт.
Господарство
Абіджан — торговельний і промисловий центр країни, її головний морський порт, вузол автомобільних доріг і початковий пункт залізниці Абіджан — Кая (Буркіна-Фасо); міжнародний аеропорт Порт-Буе. Розвинені нафтопереробна (найбільший у Західній Африці нафтопереробний завод), харчова (виробництво консервів, розчинної кави та ін.) і легка промисловість (виробництво тканин, трикотажу, взуття); також діють підприємства хімічної, деревообробної, металообробної, суднобудівної промисловості. Електроенергія виробляється на ТЕС. Зберігаються традиційні кустарні промисли. У місті розташовані головні офіси багатьох національних і представництва великих закордонних компаній. Діють університет Кокоді (засновано 1958), Вищий національний інститут мистецтв і культурних акцій (засновано 1974, діє з 1984), Національна бібліотека Котд’Івуару (засновано 1968), Музей цивілізацій Котд’Івуару (засновано 1942), художні галереї.
Персоналії
Тут народилися:
