Аваль

Ава́ль (франц. aval — порука за векселем) — вексельна порука; забезпечення всього платежу за векселем або його частини.

Для здійснення авалю на самому векселі або на прикріпленому до нього аркуші (алонжі) пишеться формулювання «вважати за аваль» або інше рівнозначне і ставиться підпис того, хто надає аваль (аваліста). Може бути достатньо лише підпису аваліста на лицевій стороні векселя, якщо там немає підпису платника чи векселедавця. Має бути вказано, за кого виданий аваль. За відсутності такої вказівки аваль вважається виданим за векселедавця. Аваліст відповідає за аваль тією ж мірою, що й особа, за яку дано аваль. Здійснюючи платіж за векселем, аваліст набуває прав, що виникають із векселя стосовно особи, зобов’язання якої він забезпечив, і щодо тих осіб, які мають зобов’язання перед останньою за векселем.

Література

Белов В. А. Практика вексельного права. Москва : Учебно-консультационный центр «ЮрИнфоР», 1998. 384 с.
Вишневский А. А. Современное вексельное право: Женевская (Россия) и английская системы. Москва : Статут, 2007. 461 с.
Ємельянов А. С. Правове регулювання обігу векселів у сфері господарювання. Донецьк : Інститут економіко-правових досліджень, 2009. 20 с.
Бервено С. М. Проблеми вексельного права України. Харків : Право, 2016. 334с.
Семендяк В. М. Організаційно-економічний механізм вексельних розрахунків в сільському господарстві України: теорія і практика. Кам'янець-Подільський : Медобори-2006, 2017. 147 с.
Тарасенко І. М., Рудненко Т. Б. Вексель у виконавчому провадженні. Київ : Центр комерційного права, 2017. 72 с.

Автор ВУЕ

А. Ю. Бабаскін

Покликання на цю статтю: Бабаскін А. Ю. Аваль // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аваль (дата звернення: 28.04.2024).