Аведикови
Аве́дикови — династія акторів в Україні. 1) Леонід Іванович Аведиков (?— ?) — актор, режисер і антрепренер українського театру другої половини 19 ст., родоначальник династії. Усе життя працював в Україні, спочатку на російській сцені (з 1864), у 1880-х очолив власну російсько-українську трупу в м. Кременчуку (тепер Полтавська обл., Україна), де ставив твори українських драматургів. На початку 1860-х допомагав драматичному гурткові аматорів у м. Бобринці (тепер Кіровоградська обл., Україна), серед яких був І. Тобілевич (Карпенко-Карий). У трупі Аведикова дебютував заслужений артист УРСР Л. Сабінін (1890). Серед ролей: Шельменко («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка), Виборний («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Городничий («Ревізор» М. Гоголя).
2) Овдій Карпович Аведиков (1877 — червень 1919, м. Харків, Україна). Дебютував 1888 у трупі дядька — Леоніда Івановича, працював у трупі О. Суходольского, утримував власні театраьні трупи. 1919 один з організаторів Харківського Першого українського радянського зразкового театру.
3) Єлизавета Андріївна Аведикова (театральний псевдонім — Аведикова-Потоцька; 03(15).04.1878, м. Єлисаветград, тепер м. Кропивницький, Україна — 26.03.1968, м. Дніпропетровськ, тепер м. Дніпро, Україна) — заслужена артистка УРСР з 1948. Дружина Овдія Карповича. Дебютувала 1895 у с. Крюкові біля м. Кременчука.
Працювала в трупі О. Суходольського, в Першому трудколективі українських артистів ім. Т. Шевченка (Донбас, 1922–1930), Лівобережній українській драмі (м. Миколаїв, 1930–1933), Артемівському (1944–1947), Херсонському (1947–1949), Дніпродзержинському (1949–1952) українському драматичному театрах. Ролі: Ганна («Безталанна» І. Карпенка-Карого), Вустя («Ой не ходи Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького), Марія Тарасівна («Платон Кречет» О. Корнійчука).
4) Петро Овдійович Аведиков (театральний псевдонім — Аведиков-Авдієнко; 28.05(09.06).1899, м. Кременчук — 18.06.1972, м. Дніпродзержинськ, тепер м. Кам’янське) — заслужений артист УРСР з 1951. Син Овдія Карповича та Єлизавети Андріївни. Грав на сцені змалку. Дебютував 1916 у трупі О. Суходольського. Працював у трупах І. Калиниченка, Б. Аршанова-Лучицького, трупі С. Глазуненка, в театрі Політпросвіти під керівництвом І. Савченка-Львовського (м. Ставрополь, тепер Росія, 1919–1922), в Лівобережній українській драмі (м. Миколаїв, 1930–1933). Очолював Перший трудколектив українських артистів ім. Т. Шевченка (Донбас, 1922–1930), Перший Донецький робітничо-колгоспний театр (разом з В. Вороною; м. Горлівка, 1933–1944), українські музично-драматичні театри Артемівська (1947–1949), Дніпродзержинська (1949–1959). Вистави: «Комуна в степах», «97» М. Куліша, «Отрута» А. Луначарського, «Молода гвардія» за О. Фадєєвим, «Підступність і кохання» Ф. Шиллера, «Мандат» М. Ердмана. Ролі: Цокуль («Наймичка» І. Карпенка-Карого), Шмага («Без вини винні» О. Островського), Федір («Навала» Л. Леонова). 5) Віктор Овдійович Аведиков (театральні псевдоніми — Аведиков-Потоцький, Потоцький; 01(14).02.1905, м. Григоріополь, тепер Молдова — 14.02.1971, м. Ужгород, Україна) — заслужений артист УРСР з 1950. 1933–1937 навчався в ДІТМ ім. А. Луначарського (Москва, Росія). Син Овдія Карповича і Єлизавети Андріївни, чоловік народної артистки УРСР А. Морозової. Працювати почав 1919 суфлером у театрі при штабі 1-ї Кінної армії (потім театр Політвідділу Донбасу). Дебютував як актор 1923 у театрі Дорпрофсожа (м. Вороничі). Виступав у робітничо-селянських театрах Донецької, Луганської, Харківської, Вінницької областей (1923–1936), в українському музично-драматичному театрі ім. М. Щорса (м. Житомир, 1936–1946), керував фронтовою бригадою цього театру (1943–1944). 1946–1971 — в Закарпатському українському музично-драматичному театрі (м. Ужгород). Ролі: Непокритий («Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького), Копистка («97» М. Куліша), Хлестаков («Ревізор» М. Гоголя), Перчихін («Міщани» М. Горького), Труффальдіно («Слуга двом панам» К. Гольдоні). Помер на сцені під час виконання ролі Стецька («Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка). До династії Аведикових належать також актори Т. Авдієнко, В. Аведиков, Т. Аведикова, К. Аведиков-Карпенко, О. Аведиков-Славський, О. Лугова, М. Потоцька-Українка та ін.
Література
- Театр. Вып. 1–6. Москва, 1964.
- Годы и люди Донетчины. Киев, 2004.
