Авенаріус, Михайло Петрович
Авена́ріус, Миха́йло Петро́вич (07.09.1835, м. Царське Село, тепер м. Пушкін у складі Пушкінського району м. Санкт-Петербурга, РФ — 04.09.1895, м. Київ, тепер Україна) — фізик, метеоролог, педагог, член-кореспондент Петербурзької АН (з 1876).
|
Авенаріус, Михайло Петрович | |
|---|---|
| Народження | 1835 |
| Місце народження | Санкт-Петербург |
| Смерть | 1895 |
| Місце смерті | Київ |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний університет |
| Напрями діяльності | фізика, метеорологія |
Життєпис
Брат В. Авенаріуса. 1858 закінчив Санкт-Петербурзький університет, здобув ступінь кандидата математичних наук. 1862–1864 вивчав термоелектрику в Г. Магнуса в Берліні, практикувався в Г. Кірхгофа в Гейдельберзі. 1865 в Петербурзькому університеті захистив магістерську дисертацію на тему «Про термоелектрику». Був запрошений на роботу до м. Києва, 1865–1891 працював у Імператорському університеті Св. Володимира (тепер Київський національний університет ім. Т. Шевченка). З березня 1865 — доцент, з осені того самого року — завідувач кафедри фізики й завідувач метеорологічної обсерваторії. Після захисту в 1866 дисертації «Про електричні різниці металів за різних температур» здобув докторський ступінь і став екстраординарним, а в 1867 — ординарним професором. Його діяльність в Київському університеті тривала 25 років. Авенаріус уперше в Київському університеті запровадив лабораторні заняття з фізики, яким передував його курс «Вступ до практичних занять з фізики». 1875 заснував першу в Україні лабораторію експериментальної фізики. Викладав експериментальну фізику, метеорологію, фізичну географію; читав спеціальні курси з механічної теорії тепла (термодинаміки), теорії електрики та магнетизму, оптики. Вивів формулу залежності термоелектрорушійної сили спаїв від температури (закон Авенаріуса). Вивчав рідкі та газуваті стани, визначив критичні температури різних рідин. Упродовж 1877–1886 М. Авенаріус та його учні О. Страус і О. Надєждін отримали значення критичних температур для багатьох речовин. Ці високоточні експериментальні дані дотепер не втратили свого значення. Авенаріус запропонував оригінальну систему розподілу змінних струмів (1880), що використовувалися для живлення дугових вугільних ламп — свічок Яблочкова. Заснував київські наукові школи фізиків-експериментаторів і метеорологів, виховав низку талановитих учнів, зокрема Й. Косоногова. Вивчав клімат Києва, розробляв методики проведення та опрацювання метеорологічних спостережень, ініціював вивчення сонячної радіації та атмосферної електрики в Україні. Дослiдження М. Авенаріуса в галузi метеорологiї мали загальносвiтове значення. 1868 вiн вивiв рівняння зміни вологостi повітря зi змiною висоти його пiднiмання, випередивши на вісім рокiв Р. Клаузiуса. Узагальнив i систематизував спостереження обсерваторії Київського університету.
1881 за участь у всесвітній електричній виставці та конгресі фізиків французький уряд нагородив Авенаріуса срібною медаллю й удостоїв ордена Почесного легіону.
Праці
- О термоэлектричестве. Санкт-Петербург, 1864.
- Об электрических разностях металлов при различных температурах. Санкт-Петербург, 1866.
- Некоторые из результатов 12-летних наблюдений университетской обсерватории. Киев, 1868.
- Возможные приемы деления электрического света // Журнал Русского физико-химическогообщества. 1881. Т. 13. Вып. 3.
Література
- Столетов А. Г. М. П. Авенариус // Журнал Русского физико-химического общества. 1895. Т. 27. Вып. 8.
- Шпачинский Э. Р. Михаил Петрович Авенариус // Вестник опытной физики и элементарной математики, 1895.
- Гольдман А. Г. Михаил Петрович Авенариус и киевская школа экспериментальной физики // Успехи физических наук, 1951. Т. 44. Вып. 4.
- Русаков В. П. Киевский физик Михаил Петрович Авенариус // Труды Института истории естествознания и техники. 1955. Т. 5.
- Географи Київського університету. Київ, 2003.
