Австралопітек
Австралопіте́к (Australopithecus) — рід людиноподібних мавп, що вимер. За різними оцінками, існував від 4,2–6,2 до 2,0–1,8 млн років тому. Особливість — прямоходіння, хоча ознаки будови, наближені до людського черепа, майже відсутні. Об’єм черепа в первісних форм не більший, ніж у шимпанзе та горили, що доводить: прямоходіння передує збільшенню головного мозку (властивість еволюції людини).
 Реконструкція зовнішнього вигляду австралопітека | |
| Українська назва | Авcтралопітек |
| Синоніми | |
| Міжнародна назва | Australopithecus |
Зміст
Географічне поширення
Ареал поширення — Африка, головні знахідки — з Південного центру та Східного континенту.
Таксономічна структура
Описано шість видів. Найвідомішими є австралопітек афарський та австралопітек африканський. Таксономія роду дискусійна, межа між спорідненими з австралопітеками родами не чітка. Тому часто науковці під австралопітеком розуміють не рід Australopithecus, а еволюційну групу Australopithecinae, яка за сучасною таксономією включає декілька родів.
Місце в еволюції людини
Превалює погляд, що австралопітек — сполучна ланка між мавпою та людиною. Вважається, що саме від одного з видів австралопітеків у межах від 2 до 2,5 млн років виникли перші представники роду Homo, а деякі види австралопітеків певний час співіснували з людиною вмілою Homo habilis і навіть людиною прямоходячою Homo erectus. Інша думка, що австралопітек — лише одна зі стадій еволюції вищих приматів, сестринська група стародавніх гомінідів, справжніх предків людини.
Історія відкриття
Уперше описано череп австралопітека з пустелі Калахарі (Південна Африка) 1924. Подальші численні знахідки стосувалися Східної Африки і були зроблені Л. та М. Лікі протягом 1959–1961. Ці дослідження стали переломними в визнанні роду Australopithecus безпосередньою еволюційною стадією, що передує роду Homo. З 1970 по 2000 в Ефіопії було знайдено досить повні скелетні залишки кількох десятків особин, що забезпечило сучасний рівень знань з таксономії та анатомії «людиномавп». Відомо близько 500 залишків скелетів австралопітеків (скроневі кістки, нижні щелепи, ребра, хребці, кістки рук, ніг і таза).
Зовнішній вигляд та спосіб життя
Ознаки роду Australopithecus: скелет пристосований до прямоходіння; досить виразне протиставлення першого пальця кисті, хоча здатність до фізичного зусилля відсутня; пропорції відділів верхніх кінцівок дозволяють постійне використання різних предметів (кісток, каміння, гілок); виражений статевий диморфізм; невеликі розміри (від 1,2 до 1,5 м з масою тіла 29–55 кг); об’єм черепної коробки близько 350–600 см³. Максимальні розміри черепа властиві кремезним, еволюційно молодим видам, яких, за сучасними системами, не вважають представниками роду австралопітеків у вузькому розумінні. Об’єм мозку більшості видів австралопітеків становить близько 35 % мозку сучасного людини, що не набагато перевищує відповідний показник у шимпанзе. Кутні зуби відносно значних розмірів, з набагато розвиненішою, ніж у сучасних людиноподібних мавп, емаллю, ікла й різці невеликі. Така будова доводить, що в живленні переважала тверда рослинна їжа: зелені пагони, горіхи, насіння та ін.; деякі австралопітеки могли вживати м’ясо та кістковий мозок тварин, убитих хижаками.
Для відділення м’яса від кісток і вилучення з них мозку, найімовірніше, застосовували примітивні знаряддя з каменю, кісток, рогів та зубів. Здатність до пізнавальної діяльності не встановлено, проте є опосередковані свідчення виготовлення деякими видами австралопітеків найпростіших кам’яних (можливо, також дерев’яних) знарядь праці. Жодних ознак використання примітивної мови чи вогню не виявлено.
Найвідоміші викопні рештки австралопітеків
Австралопітек анамський (Australopithecus anamensis), знайдений в Кенії (Канапоі та Алія Бей), що існував 4,2 млн років тому — 3,9 млн років тому і був описаний М. Лікі, В. Макдугаллом, А. Волкером, К. Фейбелом (1994 (5?).
Австралопітек афарський (Australopithecus afarensis), знайдений в Кенії, Танзанії та Ефіопії в багатьох місцях, існував 4 млн років тому — 2,5 млн років тому й описаний Д. Джохансоном, Т. Вайтом та І. Коппенсом (1978). Експедицією під керівництвом І. Коппенса, М. Тайеба і Д. Джохансона було виявлено понад 240 залишків гомінідів, що належали мінімум 35 особинам. Найвідоміші рештки самки, яку назвали «Люсі».
Австралопітека африканського (Australopithecus africanus) було знайдено в Південній Африці (Таунг, Стеркфонтейн і Макапансгат). Існував 3,5 млн років тому — 2,4 млн років тому, описаний Р. Дартом (1925). Морфологічні особливості черепа саме цього представника гомінідів дозволили зробити припущення щодо прямоходячості австралопітека.
У Республіці Чад (Коро-Торо) було знайдено австралопітека бахр-ель-газальського (Australopithecus bahrelghazali), що існував 3,5 млн років тому — 3,0 млн років тому (описаний І. Коппенсом та М. Брюне у 1996). Походження цієї знахідки з Північної Африки (на відміну від решти зі Східного й Південного континенту) свідчить про значне поширення групи.
Австралопітек гарі (Australopithecus garhi), знайдений в Ефіопії (Боурі), існував 2,5 млн років тому; описаний О. Лавджоєм, Т. Вайтом та Б. Асфау (1999). Це єдиний австралопітек, разом із рештками якого було знайдено кам’яне знаряддя праці та розколені кістки антилоп; зважаючи на датування та спеціалізовані риси, прямим предком людини не був.
Австралопітек седіба (Australopithecus sediba), знайдений у Південній Африці (печера Малапа), існував 2 млн років тому — 1,8 млн років тому; описаний Л. Бергером, Д. де Руйтером, С. Черчілем (2010). Цікаво, що рештки Australopithecus sediba знайдено в карстових печерах, виявлених завдяки використанню сервісу Google Earth.
Література
- Рогинский Я. Я., Левин М. Г. Основы антропологии. Изд. 3. Москва : Высшая школа, 1978. 528 c.
- Дробышевский С. В. Предшественники. Предки? Москва, Чита : Издательство Читинского государственного технического института, 2002. Ч. I «Австралопитеки», Ч. II «Ранние Homo».
- Робертс Э. Происхождение человека: эволюция. Москва : АСТ, 2011. 256 с.
- Дробышевский С. В. Австралопитеки ранние // Антропогенез. URL: http://antropogenez.ru/zveno-single/55/
- Дробышевский С. В. Австралопитеки грацильные // Антропогенез. URL: http://antropogenez.ru/zveno-single/56/
- Дробышевский С. В. Ардипитек рамидус // Антропогенез. URL: http://antropogenez.ru/zveno-single/57/
- Дробышевский С. В. Австралопитеки массивные // Антропогенез. URL: http://antropogenez.ru/zveno-single/58/
Автор
Покликання на цю статтю: Межжерін С. В. Австралопітек // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Австралопітек (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 10.01.2018
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
