Австрійська школа
Австрі́йська шко́ла, Віденська школа — школа економічної теорії в межах маржиналізму, яка сформувалася в кінці 19 — на початку 20 ст. Засновник школи — професор Віденського університету К. Менгер. Головні представники австрійської школи: Е. Бем-Баверк, Ф. Візер, Л. Мізес, Ф. Гаєк та ін. (не всі мали австрійське походження). З економічних концепцій австрійської школи найважливішою є теорія граничної корисності, яка тлумачить цінність блага через його суб’єктивну граничну корисність для ізольованого раціонального суб’єкта, що господарює.
Головні теоретико-методологічні засади австрійської школи:
1) Суб’єктивізм: австрійська школа спирається на суб’єктивно-психічні оцінки економічних процесів і явищ. Мінова цінність (мінове співвідношення благ, що лежить в основі цін) виводиться з важливості чи цінності того чи того блага для суб’єкта в певний момент. Блага — це речі або дії, які насичують людські потреби. Виготовляючи одні блага, виробник втрачає можливість виробляти інші блага. Категорія витрат тлумачиться теж суб’єктивно — як цінність найкращої втраченої альтернативної можливості, від якої довелося відмовитися у процесі вибору.
2) Індивідуалізм: австрійська школа орієнтована на мікроекономічний рівень аналізу; народне господарство розглядає як сукупність індивідуальних господарств, механізм діяльності яких розкриває закони економіки загалом. Австрійська школа відмовилася від будь-якого агрегування, навіть того, яке закладено в концепцію кривої попиту. Австрійська школа пояснює процеси в економіці як рівнодійну індивідуальних переваг і рішень.
3) Дискретність аналізу: з погляду австрійської школи, функція корисності конкретного блага не стабільна — вона є змінною й дискретною, тому немає безперервного попиту та пропозиції. Відтак ціна на товар здобуває коливання, тож визначити можна тільки інтервал, в якому вона лежить. Австрійська школа не надавала великого значення математичним методам, бо вивчала сутність економічних явищ і процесів, а не кількісно їх описувала.
4) Економічний лібералізм: Австрійська школа спростовує необхідність державного втручання в економіку. Наявність суб’єктивних оцінок і вільного вибору матеріальних благ — передумова різноманітності соціального світу, що дозволяє функціонувати відкритому вільному ринку.
У 1920–1930-х спадкоємицею австрійської школи стала неоавстрійська школа.
Література
- Австрийская школа в политической экономии: К. Менгер, Е. Бём-Баверк, Ф. Визер. Москва : Экономика, 1992. 496 с.
- Уэрта де Сото Х. Австрийская экономическая школа: Рынок и предпринимательское творчество / Пер. с англ. Челябинск : Социум, 2009. 202 с.
- Хайек Ф. Судьбы либерализма в XX веке / Пер. с англ. Москва, Челябинск : Социум, 2009. 344 с.
- Мацелюх Н. П., Максименко І. А. Історія економіки та економічної думки. Політична економія. Мікроекономіка. Макроекономіка. 2-ге вид., переробл. та допов. Київ : Центр учбової літератури, 2014. 382 с.
- Роквелл Л. Х. Чому австрійська економічна школа має значення? // Австрійська економічна школа українською. URL: http://www.mises.org.ua/articles/38-lew-rockwell/8-why-austrian-economics-matters.html
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Троян С. С. Австрійська школа // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Австрійська школа (дата звернення: 28.04.2024).
