Автономізація соціальна
Автономіза́ція соціа́льна — процес поглибленого відособлення людини від суспільства, що проявляється в реалізації суб’єктом діяльності сукупності настанов щодо себе на основі самосвідомості, самоповаги та самосприйняття, а також стійкості в поведінці й стосунках відповідно до уявлень особистості про себе та її самооцінки.
Автономізація соціальна спрямована на набуття особистістю певних індивідуальних особливостей: усталеної персональної ідентичності, стійкості сформованих стереотипів, настанов, цінностей та світогляду. За таких умов особистість спрямована на саморозвиток шляхом виходу з несприятливого середовища або активної його зміни у позитивний для себе бік без зміни своїх настанов, цінностей та потреб. Успішне протистояння впливові зовнішнього середовища сприяє самореалізації можливостей та творчих здібностей особистості, здатності самостійно приймати раціональні рішення.
Література
- Friedman M. Autonomy, Gender, Politics. Oxford: Oxford University Press, 2003. 272 p.
- Christman J. The Politics of Persons: Individual Autonomy and Socio-historical Selves. Cambridge: Cambridge University Press. 2009. 286 p.
