Авторська програма на телебаченні
Авторська програ́ма на телебаченні — телевізійна програма, концептуально розроблена та реалізована як авторський проект — від оригінального задуму до керівництва та контролю на всіх етапах колективного програмно-телевізійного виробництва.
Зміст
Історична довідка
Авторське телебачення в СРСР почало формуватися в період перебудови (1985–1991). У цей час постали телевізійні проекти В. Лістьєва, О. Любімова, К. Прошутинської, В. Познера.
Із початком незалежності України авторські телепроекти представили О. Герасим’юк, К. Гнатенко, М. Вересень, О. Ткаченко, Ю. Макаров та ін.
До розвитку цього телевізійного формату долучилися також І. Пелих, А. Куликов, Т. Щербатюк, Т. Цимбал, А. Безулик, Д. Гордон, І. Ноябрьов, К. Стогній та інші знані українські медіапостаті.
Характеристика
Класифікація
Розрізняють такі види авторських програм:
1) інформаційно-аналітична («Факти тижня з Оксаною Соколовою», «ТСН тиждень» Алли Мазур);
2) публіцистична («Шустер live» Савіка Шустера, «Люди. Hard Talk» Наталії Влащенко);
3) розважально-ігрова («Світське життя з Катериною Осадчою», «Світ навиворіт з Дмитром Комаровим»).
Змістові особливості
В основі авторської телевізійної програми — оригінальний авторський задум. Зміст випусків залежить від обраної теми та формату телепередачі, дотримання етичних стандартів журналістики.
В авторській програмі цінується нестандартна та компетентна інтерпретація фактів, що залежить від обізнаності й таланту автора, уміння оперативно реагувати на події, представляти героя, організовувати дискусію, імпровізувати.
Особливості структури
Автор-ведучий є творцем концепції програми, яку втілює в телевізійному форматі, котрий, на його думку, є оптимальним для представлення матеріалу, доцільним, з огляду на завдання телекомпанії та запити аудиторії.
Авторська програма відрізняється оригінальною формою подання матеріалу, що дає змогу здебільшого в діалогічній формі донести до глядача позицію журналіста та учасників. Тяжіє до складної драматургії, насиченого відеоряду, нестандартних режисерських знахідок і прийомів монтажу. Великою мірою залежить від вербальної та невербальної поведінки ведучого.
Авторська програма зазвичай виходить системно та періодично, має постійний хронометраж і місце в ефірній сітці мовлення.
Мовностилістичні особливості
Стилістика авторської програми позначена виразною публіцистичністю, використанням тропів.
Авторська програма — синтетична форма медійного продукту, що може поєднувати різні жанри: журналістське розслідування, нарис, портрет, репортаж, есе тощо, наближатися до стилістики документального кіно.
Значення
Сучасні українські телеканали не відводять авторським телепрограмам великої частки ефіру через складність, відповідальність і ризикованість таких проектів.
Однак авторські телепрограми як приклад авторської журналістики привертають увагу масового глядача саме харизматичною постаттю ведучого. Вони активно формують громадську думку, електоральну поведінку, споживчі смаки.
Розвиненість таких проектів у національному телеефірі є свідченням демократичності суспільства, показником свободи слова.
Література
- Шоріна А. Ю. Телебачення як комунікативне середовище для авторських програм // Вісник Дніпропетровського університету. Літературознавство. Журналістика. 2007. Вип. 1. С. 77–82.
- Венгер І. Авторські програми в контексті комерційного телебачення // Теле- та радіожурналістика. 2014. Вип. 13. URL: http://prima.franko.lviv.ua/faculty/jur/vypusk7/n13/tv13-23.pdf (дата звернення 20.08.2017).
Див. також
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Ковтун Т. В. Авторська програма на телебаченні // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Авторська програма на телебаченні (дата звернення: 2.05.2024).
