Авіаційний удар
Авіаці́йний уда́р — організоване застосування авіації з метою знищення (придушення) наземних (морських) об’єктів та угруповань військ (сил) противника з використанням звичайних і спеціальних авіаційних засобів ураження.
Залежно від складу залучених сил авіаційний удар може бути зосередженим, поодиноким, груповим і масованим. Зосереджений авіаційний удар завдається авіаційним угрупованням різних родів авіації для ураження декількох об’єктів у певному операційному районі. Поодинокий авіаційний удар завдається одним або парою літаків (вертольотів, безпілотних літальних апаратів), які діють самостійно по одному об’єкту (цілі). Груповий удар виконує створене авіаційне угруповання для ураження одного або декількох об’єктів противника в обмеженому районі за короткий термін. Масований авіаційний удар організовується командуванням авіаційного об’єднання і здійснюється головними силами кількох авіаційних з’єднань (об’єднань) протягом 2–2,5 год. по значній кількості об’єктів (цілей) або по одному важливому об’єкту на стратегічному напрямку. При груповому і масованому авіаційному ударі, окрім ударної групи, призначеної для ураження об’єкта, можуть діяти й інші групи забезпечення удару. Серед їхніх завдань — повітряна розвідка, знищення (придушення) наземних і корабельних засобів протиповітряної оборони і винищувачів на аеродромах і в повітрі, встановлення радіоперешкод, демонстративні дії.
За способами бойових дій розрізняють одночасні й послідовні авіаційні удари. Одночасний удар завдається в короткий проміжок часу силами кількох авіаційних частин (підрозділів) по декількох об’єктах, які розташовані в обмеженому районі. Послідовними називають кілька авіаційних ударів по об’єкту (об’єктах) через певні проміжки часу. Кожна з частин (підрозділів), що беруть участь в авіаційному ударі, може наводитися на ціль одним або кількома маршрутами і здійснювати удар з різних напрямків і висот.
Література
1. Онищенко С.І. та ін. Прогнозування втрат військ і об’єктів від авіаційних ударів противника // Системи озброєння і військова техніка. 2011. № 2(26).
