Аглютинативні мови
Аглютинати́вні мо́ви (від лат. agglutinatio — склеювання) — різновид мов згідно з класифікацією за якістю морфем і характером їхнього поєднання у слові, у яких граматичне значення передають регулярні, переважно однозначні афікси, що в певному порядку приєднуються до кореня або основи.
В аглютинативних мовах до кореня спершу приєднується афікс множини, потім — афікс належності, далі — відмінковий (наприклад, кирг. дос-тор-ум-а — «моїм друзям», де перший компонент кореневий, другий позначає множину, третій — присвійність першій особі, четвертий — давальний відмінок). Межа між афіксами чітка. Можливими є деякі зміни голосних у складі морфем або приголосних на морфемному шві. За класифікацією В. фон Гумбольдта, який спирався на розробки мовної типології братів Ф. та А. В. Шлегелів, аглютинативні мови протиставлені кореневим (аморфним) і флективним мовам. Інкорпоративні мови В. фон Гумбольдт кваліфікував як підклас аглютинативних. До аглютинативних мов належать тюркські, фіно-угорські та інші мови.
