Аграрна реформа
Агра́рна рефо́рма — комплекс правових, організаційних та адміністративних заходів, спрямованих на вдосконалення земельних відносин та аграрного виробництва. Передбачає зміну форм власності на землю, системи землеволодіння й землекористування, що зазвичай відбувається шляхом перерозподілу права власності на сільськогосподарські угіддя, об’єднання або розподілу земель. Аграрна реформа може реалізовуватись як перехід: від феодального до капіталістичного землеволодіння та виробництва; від державної та колективної до приватної власності на землю; від командно-адміністративних до ринкових відносин в аграрному секторі економіки. Складовою аграрної реформи є земельна реформа, що стосується лише форм власності на землю, тоді як аграрна реформа включає також питання ефективності сільськогосподарського виробництва та збуту продукції, соціальні питання, пов’язані з підвищенням добробуту жителів сільської місцевості тощо. Приклади аграрної реформи: Устава на волоки (волочна поміра) 1557 у Великому Князівстві Литовському; перехід від феодального до капіталістичного землеволодіння в період Англійської та Великої французької революцій; Селянська реформа в Австрії (1848); Селянська реформа в Російській імперії (1861) та Столипінська аграрна реформа; у міжвоєнній Польщі аграрна реформа до 1939 була реалізована на 58 % — примусовий продаж або викуп державою земель, що підлягали розподілу. Аграрна реформа в сучасній Україні є складовою ринкових перетворень. Вона спрямована на роздержавлення землі та ліквідацію колгоспно-радгоспного ладу, переходу до ринкової економіки побудованої на приватній власності на землю, розвитку фермерських господарств.
Література
- Лупенко Ю. О. та ін. Результати і проблеми реформування сільського господарства //Економіка АПК. 2014. № 7. С. 26–38.
- Саблук П. Т. Стан і напрями розвитку аграрної реформи //Економіка АПК. 2015. № 2. С. 10–17.
