Аграфія

Агра́фія (від а… — заперечний префікс і γράφω — писати) — порушення психофізичних процесів, які забезпечують закономірний зв’язок між звуковим та письмовим аспектами мовленнєвої діяльності; виявляється в повній нездатності користуватися письмом або в частковій втраті цього вміння. Координація рухів і сила руки при цьому залишаються збереженими. Аграфія виникає внаслідок ураження певних ділянок головного мозку, що й зумовлює її види. Розрізняють два основні види аграфії: чисту (амнестичну) та апраксичну. Чиста (амнестична) аграфія виявляється в труднощах у перекодуванні фонем у графеми, тобто людина не здатна записати почуте. Такі ситуації виникають здебільшого під час спонтанного письма, а також письма під диктовку. Спостерігаються пропуски не лише букв, а й слів у реченнях, аграматизми, пропуски розділових знаків, явища дзеркального письма. Водночас функція списування зберігається.

При апраксичній аграфії хворий не розуміє, як надати своїй руці положення, щоб писати. Під час письма спотворюються й неправильно співвідносяться в просторі окремі елементи букв, деякі зображуються дзеркально. У важких випадках повністю розпадається рисунок букви — зображуються лише окремі штрихи, що перетинаються. Водночас людина знає, що саме потрібно написати, здатна аналізувати фонемний склад слова, знайти букву, що відповідає фонемі. Апраксична аграфія виявляється в усіх видах письма: самостійному, під диктовку, під час списування.

Аграфія може поєднуватися з алексією — втратою здатності читати вголос і про себе.

Література

1. Данилина Т. А., Зедгенидзе В. Я., Степина Н. М. В мире детских эмоций. Москва : Айрис-пресс, 2004. 160 с.
2. Парамонова Л. Г. Дисграфия: диагностика, профилактика, коррекция. Санкт-Петербург : Детство-Пресс, 2006. 122 с.
3. Шеремет М. К. та ін. Логопедія. 3-тє вид., перероб. та допов. Київ : Слово, 2015. 664 с.

Автор ВУЕ

Т. В. Качалова

Покликання на цю статтю: Качалова Т. В. Аграфія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аграфія (дата звернення: 8.05.2024).