Агрорадіоекологія
Агрорадіоеколо́гія — розділ наземної радіоекології, який вивчає закономірності міграції радіонуклідів біологічними ланками довкілля і вплив іонізуючих випромінювань на організми, їх популяції та угруповання — агробіоценози та на основі екосистемного підходу обґрунтовує принципи ведення і функціонування агропромислового виробництва на території з підвищеним вмістом радіоактивних речовин. Метою агрорадіоекології є розроблення заходів, які мінімізують залучення радіонуклідів у біологічний кругообіг, зниження вмісту радіоактивних речовин у рослинних і тваринних організмах і, як результат, у продукції рослинництва та тваринництва.
Два найважливіші напрями в агрорадіоекології — вивчення поведінки радіонуклідів в агроекосистемах та їх компонентах (ґрунті, рослинному покриві, тваринах) і впливу іонізуючого випромінювання на агробіорізноманіття і людину.
Література
- Schultz V., Klement. A. W. Radioecology. New York : Reinhold Publ. Co., 1963. 476 p.
- Гудков І. М., Вінничук М. М. Сільськогосподарська радіобіологія. Житомир : ДАУ, 2003. 472 с.
- Славова Т. В. Внесок академіка Прістера Б. С. в становлення та розвиток сільськогосподарської радіоекології // Історія науки на межі тисячоліть. Київ, 2003. Вип. 13. С. 157–165.
- Славов В. П., Біденко В. М. та ін. Сільськогосподарська радіобіологія з основами радіоекології. Житомир : Видавництво ЖДУ ім. І. Франка, 2015. 312 с.
- Прістер Б. С. Вплив еколого-ґрунтових умов на формування радіаційної ситуації на територіях забруднених унаслідок аварії на ЧАЕС // Агроекологічний журнал. 2016. № 1. С. 112–121. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/agrog_2016_1_19
