Агрофітоценоз
Агрофітоцено́з — специфічна екологічна система, основна частина агробіоценозу (агроекосистеми), штучна рослинна спільнота, створена і постійно підтримувана людиною за допомогою агротехніки у вигляді посівів і насаджень культурних рослин для виробництва рослинницької продукції. Відрізняється від природної рослинної спільноти (фітоценозу) відкритістю системи, наявністю невикористаного екологічного об’єму, вільних екологічних ніш та відсутністю здатності до саморегулювання. Структурно в агрофітоценозі об’єднані дві частини — культурний домінантний вид рослин, вирощуваний людиною, і бур’янова синузія, рослинне угрупування, представлене дикими видами рослин, які займають сприятливі для них вільні екологічні ніші, створюючи конкуренцію культурним рослинам за основними факторами життя. Така структура агрофітоценозу обумовлює об’єктивну необхідність контролювати бур’яновий компонент, щоб послабити його конкурентну здатність. Фітоценотична сутність рослинних угруповань, створених людиною, визнавалася або ставилася під сумнів багатьма вченими майже одночасно з розвитком фітоценології. Принципова єдність сутності культурфітоценозів і агрофітоценозів дає змогу розглядати їх як створені внаслідок сільськогосподарської діяльності людини складові підсистеми сучасного ландшафту, що регулюються та контролюються по-різному. Агрофітоценози є аналогами природних рослинних угруповань, що акумулюють і трансформують сонячну енергію, а також полями біогенної міграції елементів, яка набуває специфічного та нециклічного характеру залежно від рівня вилучення людиною первинної продукції, внесення органічних і неорганічних добрив, використання біологічно активних речовин.
Література
- Василевич В. И. Очерки теоретической фитоценологии. Ленинград : Наука, 1983. 246 с.
- Алехин В. В. Теоретические проблемы фитоценологии и степеведения. Москва : Издательство МГУ, 1986. 216 с.
- Бигон М. Экология. Особи, популяции, сообщества : в 2 т. Москва : Мир, 1989.
- Гудзь В. П. та ін. Землеробство. 2-ге вид. перероб. та доп. Київ : Центр учбової літератури, 2010. 464 с.
- Камінський В. Ф. та ін. Землеробство XXI століття — проблеми та шляхи вирішення. Київ : Едельвейс, 2015. 270 с.
- Дідківський М. П. Вплив погодних умов та агротехніки вирощування на урожайність багаторічних трав // Збалансоване природокористування. 2016. № 4. С. 47–51.
- Митрофанов О. та ін. АгроОлімп «Зрошення»: Агротехнологічний регламент вирощування сільськогосподарських культур в 4-пільній сівозміні на зрошенні // Техніка і технології АПК. 2017. № 8. С. 19–22.
