Агрохолдинг

Агрохо́лдинг (від агро… і холдинг) — горизонтально або вертикально інтегроване об’єднання аграрних підприємств, яке використовує власні кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, що здійснюють господарську діяльність у сфері виробництва та переробки сільськогосподарської продукції. Законодавчою основою заснування та діяльності холдингових компаній, включно з агрохолдингом, в Україні став Указ Президента України від 11.05.1994 № 116/96 «Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації», Закон України «Про холдингові компанії в Україні» від 15.03.2006 № 3528–IV та Господарський Кодекс України від 16.01.2003 № 436–IV (1–4]. Згідно з законом холдингова компанія є виключно акціонерним товариством (АТ), яке включає головну (материнську) компанію, що володіє контрольним пакетом акцій інших (дочірніх) підприємств і координує їхню діяльність. Дочірнім вважається підприємство, дії якого регулюються холдинговою компанією з опорою на переважання її частки в статутному капіталі або відповідно до укладеного договору. Суб’єкти, які об’єднуються в холдинги, мають фінансову та юридичну самостійність, але право вирішення основних питань належить холдинговій компанії. Головна (керуюча) компанія може здійснювати виключно управлінську діяльність (чисті холдинги), а може також займатися підприємницькою діяльністю (змішані холдинги).

Метою створення агрохолдингу стала своєрідна відповідь аграрної економіки України вимогам ринку, спрямована на відновлення порушених міжгалузевих зв’язків сільськогосподарських і переробних підприємств, паритету цін між реалізованою сільськогосподарською продукцією та матеріально-технічними ресурсами промислового походження, завоювання нових секторів ринку і зниження витрат. Ці фактори підвищують вартість компанії, її капіталізацію, для досягнення яких необхідна ефективна робота всієї системи підприємств, що входять до холдингу. Холдинг може створюватися шляхом горизонтальної інтеграції, послідовного об’єднання або отримання контролю над компаніями, залученими в одній галузі економіки. Основна мета створення таких холдингів — розширення меж бізнесу, сфер впливу і завоювання нових секторів ринку. Послідовне створення підприємств та приєднання їх до вже існуючої групи дає змогу уникнути великих втрат при банкротстві одного з них. Під час об’єднання підприємств єдиного технологічного циклу (від заготівлі сировини до виробництва готової продукції) холдинг стає вертикально інтегрованою компанією. Мета створення такого холдингу — зниження витрат, підвищення стабільності цін та ефективності компанії загалом. Для інтегрованих об’єднань холдингового типу характерна наявність інвестора (інтегратора), що має необхідні фінансові ресурси, здійснює фінансування сільськогосподарського виробництва і визначає політику функціонування агрохолдингу. Неплатоспроможні сільськогосподарські підприємства передають свої борги в повному обсязі на інтегроване формування й отримують форму АТ або товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) і стають дочірніми підприємствами. Управління холдингом здійснюється через збори акціонерів, ради директорів, виконавчу дирекцію. Принципових відмінностей між управлінням холдинговою компанією та АТ немає. Однак для холдингу основні акціонери чітко визначені й саме вони управляють всією групою підприємств. Правові форми такого агрохолдингу досить різноманітні: відкрите акціонерне товариство (ВАТ), закрите акціонерне товариство (ЗАТ), ТОВ, асоціації та ін.

Джерела

Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації : Указ Президента України від 11.05.1994. № 224/94. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/224/94
Про холдингові компанії в Україні : Закон України від 15.03.2006 № 3528–ІV // Відомості Верховної Ради України. 2006. № 34. Ст. 291. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3528-15

Література

Уманців Г. В. Холдингові компанії та промислово-фінансові групи у сучасній економіці. Київ : ВІРА-Р ; Альтерпрес, 2002. 430 с.
Дем'яненко С. І., Єранкін О. О., Коцупатрий М. М. та ін. Агрохолдинги в Україні та їх вплив на розвиток сільських територій. Київ : КНЕУ, 2013. 351 с.
Мартинюк О. А. Формування інтелектуальних бізнес-процесів агрохолдингу // Актуальні проблеми економіки. Київ : ВНЗ «Національна академія управління», 2014. № 6. С. 234–239.
Дідух С. М. Оцінка фінансового стану та динаміки розвитку агрохолдингів України // Економіка харчової промисловості. Одеса : Одеська національна академія харчових технологій, 2015. № 3. С. 41–47.
Морз О. В., Семцов В. М., Кукель Г. С. Моделювання впливу агрохолдингів на розвиток сільського господарства і сільських територій України // Економіка та держава. Київ : Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України, 2015. № 12. С. 62–66.
Могильний О. О., Ходаківська О. В. Вплив агрохолдингів на розвиток аграрного сектора країни // Економіка та держава. Київ : Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України, 2017. № 6. С. 4–9.
Мельник О. І., Підгірна В. С., Белінська Ю. О. Сучасні тенденції розвитку агрохолдингів у напрямі земельного забезпечення // Агросвіт. 2018. № 11. С. 3–7.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Агрохолдинг // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Агрохолдинг (дата звернення: 28.04.2024).