Агроґрунтознавство

Агроґрунтозна́вство — один із напрямів розвитку сучасного ґрунтознавства, наближений до потреб сільськогосподарського виробництва. Агроґрунтознавство започатковано П. Костичевим на противагу географічному ґрунтознавству, яке відстоювали В. Докучаєв та його послідовник В. Вернадський.

Агроґрунтознавство передбачає обґрунтоване з погляду ґрунтознавства раціональне використання земель в агропромисловому виробництві. Напрямами наукових досліджень агроґрунтознавства, що відрізняють його від власне ґрунтознавства, є: антропогенез як основний фактор змін властивостей ґрунтів, ноосферогенез як основа екологічно безпечного землекористування; теоретичні й прикладні проблеми управління ґрунтотворним процесом; вивчення гумусу та його динаміки як інтегрального показника родючості ґрунту; біохімічний механізм відтворення гумусу й саморегуляції ґрунтової родючості; теоретичні та прикладні проблеми регулювання окисно-відновних процесів, кислотності, вбирної здатності, агрофізичних та водних властивостей ґрунтів.

Актуальними для агроґрунтознавства є також такі розробки: теоретичні та прикладні проблеми відтворення родючості ґрунтів; агроґрунтознавче обґрунтування землеробських законів оптимуму, мінімуму і максимуму; теоретичні і прикладні проблеми деградації в богарних, зрошувальних умовах; ерозія та деградація ґрунтів, причини її виникнення та розвитку; агроґрунтознавче обґрунтування ґрунтозахисного, точного та інших інноваційних систем землеробства; бонітування ґрунтів та якісна оцінка земель; математичне моделювання в агроґрунтознавстві та агрофізиці; прогнозування ґрунтових процесів і режимів, еволюції ґрунтів; стандартизація та метрологія в агроґрунтознавстві й агрофізиці.

Література

  1. Левшин В. А. Управитель или практические наставления во всех частях сельского хозяйства : в 6 ч. Москва, 1809–1810.
  2. Кауричев И. С. Почвоведение. Москва : Колос, 1969. 545 с.
  3. Павлюк С. П. Традиційне хліборобство України: агротехнічний аспект. Київ : Наукова думка, 1991. 224 с.
  4. Назаренко І. І. та ін. Ґрунтознавство. Чернівці : Книги – ХХІ, 2008. 400 с.
  5. Польовий А. М., Гуцал А. І., Дронова О. О. Ґрунтознавство. Одеса : Екологія, 2013. 667 с.
  6. Адамчук В. В., Булгаков В. М., Танчик С. П. Сучасні проблеми оранки як особливого прийому обробітку ґрунту // Вісник аграрної науки. Київ : Українська академія аграрних наук, 2016. № 1. С. 5–10.
  7. Медведєв В. В. Обґрунтування чинних і перспективних стандартів, що убезпечать оргі ґрунти від фізичної деградації // Вісник аграрної науки. Київ : Українська академія аграрних наук, 2016. № 4. С. 19–23.

Див. також

Автор ВУЕ

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶