Агібалов, Василь Іванович
Агіба́лов, Васи́ль Іва́нович (08(21).04 1913, с. Велика Гнилуша, тепер с. Лозове Воронезької обл., РФ — 18.02. 2002, м. Харків, Україна) — скульптор, народний художник України з 1978.
|
Агібалов, Василь Іванович | |
|---|---|
| Народження | 1913 |
| Місце народження | Лозове, Воронезька область, Росія |
| Смерть | 2002 |
| Місце смерті | Харків, Україна |
| Напрями діяльності | мистецтво образотворче, скульптура |
Життєпис
1934–1942 навчався в Харківському художньому інституті (тепер — Харківська державна академія дизайну і мистецтв) у Л. А. Блох. Викладав у Ворошиловградському (тепер Луганському державному) художньому училищі (1944–1949), Харківському художньому інституті (1949–1954).
Творчість
Працював у станковій і монументальній пластиці. Разом з В. Мухіним і В. Федченком створив пам’ятники: В. Леніну в м. Луганську (1949), «Молода гвардія» в м. Краснодоні (1954); у співавторстві з М. Овсянкіним — монумент Вічної Слави у м. Дніпропетровську (тепер м. Дніпро; 1967); з Я. Риком, М. Овсянкіним — монумент на честь проголошення радянської влади в Україні (1975; демонтовано 2011), меморіальний комплекс Слави (1977), пам’ятник Воїну-визволителю (1981; усі три — в м. Харкові); також був скульптором меморіального комплексу Слави у м. Кіровограді (тепер м. Кропивницький; 1994), пам’ятників C. Косіору (1966), І. Кожедубу (1992), воїнам-афганцям (1997), бюста М. Кошкіна (1992), пам’ятного знаку на честь 1000-річчя хрещення України-Руси (1998; усі — в м. Харкові). Автор скульптурних портретів, зокрема Т. Шевченка, селекціонера-генетика В. Юрьєва (обидва — 1961) та ін. Твори зберігаються у Національному художньому музеї України, Харківському художньому музеї. Державна премія ім. Т. Г. Шевченка, 1977.
Література
- Спутник краеведа Харьковщины. Харьков, 2014.
