Аден
А́ден — місто на південному заході Ємену та Аравійського півострова, на північному узбережжі Аденської затоки Аравійського моря Індійського океану, неподалік від східного входу в Баб-ель-Мандебську протоку, розташоване на двох півостровах, що закривають природну гавань в жерлі згаслого вулкану.
|
Аден (عدن) | |
|---|---|
| Країна | Ємен |
| Регіон країни | махафза Аден |
| Засновано | 7 ст. до н.е.«ст.дон.е.» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 7. |
| Чисельність населення (тис.осіб) | 760.9 |
| Територія (кв.км.) | 760 |
Адміністративний центр мухафази Аден, колишня столиця Народної Республіки Південного Ємену (30.11.1967–30.11.1970) і Народної Демократичної Республіки Ємен (30.11.1970–22.05.1990). Після об’єднання в єдиний Ємен статус столиці був втрачений, місто лишається головним портом та економічним центром країни.
Територія міста — 760 км², населення — 760,9 тис. осіб, густота населення — 1001 особа/км², висота центру — 6 м над рівнем моря.
Клімат
Клімат тропічний пустельний, відрізняється високими температурами (середньомісячні температури змінюються від +25 °С в січні до +32 °С в червні) і вологістю (середньорічна відносна вологість повітря — 70 %) протягом усього року; середньорічний рівень опадів становить близько 40 мм.
Історична довідка
Поселення на місті Адена відоме з 7 ст. до н. е., згодом воно було кінцевим пунктом шляху прянощів в Західній Аравії, важливим портом на шляху між Індією, Європою і Північною Африкою, зберігаючи значення важливого торгового центру за різних правителів. Деякий час Аден належав Португалії (1513–1538, 1547–1548) та Османській імперії (1538–1547, 1548–1645). Захоплений Британією (1839), перетворився на військово-морську (а потім військово-повітряну) базу — форпост для розширення британських володінь в Південно-Західній Аравії і поширення впливу імперії на Близькому і Середньому Сході. Особливого значення Аденський порт набув із відкриттям Суецького каналу (1869), коли перетворився на важливий морський перевалочний порт на одному з найжвавіших морських шляхів світу між Атлантичним (Середземномор’я) та Індійським океаном (Червоне море, Перська затока). 1967 місто стало частиною незалежного Південного Ємену.
Господарство
Сучасна економіка Адена заснована на: переробці нафти і нафтопродуктів (район Перської затоки), торгівлі продукцією сільського господарства (зерновими, тютюном, бавовною і шкірами), рибальстві та мореплавстві. У місті функціонують судноремонтне, текстильне, консервне підприємства, соляні промисли. Серед головних пам’яток міста: Форт Сіра (11 ст.); Цистерни Тавіла (антична система водяного постачання), вирубана в вулканічних породах; Церква Св. Франциска Ассізького (1863); Біг-Бен Адену (1890); Палац султанату Лахедж — Національний музей; Військовий музей Адена та ін.
Література
- Густерин П. В. Йеменская Республика и её города. Москва : Международные отношения, 2006. 230 с.
- Густерин П. В. Города Арабского Востока. Москва : Восток—Запад, 2007. 352 с.
