Аденауер, Конрад
Адена́уер, Ко́нрад (Герман Йозеф, англ. Adenauer, Konrad Hermann Joseph. ; 05.01.1876, м. Кельн, тепер Німеччина — 19.04.1967, м. Бад-Гоннеф, тепер Німеччина) — політичний і державний діяч, перший федеральний канцлер ФРН (1949–1963).
|
Аденауер, Конрад (Adenauer, Konrad Hermann Joseph) | |
|---|---|
| Народження | 1876 |
| Місце народження | Кельн, Німеччина |
| Смерть | 1967 |
| Місце смерті | Бад-Гоннеф, Німеччина |
| Напрями діяльності | політика, влада державна |
Життєпис
Народився у католицькій сім’ї секретаря міського суду м. Кельна і дочки дрібного банківського службовця. Навесні 1894 закінчив навчання в гімназії Святих апостолів у м. Кельні; упродовж 1894–1897 здобував фах юриста на юридичних факультетах університетів м. Фрайбурга, Мюнхена та Бонна. Після здачі державних іспитів у 1903 працював судовим асесором у прокуратурі м. Кельна, а потім — у конторі адвоката Г. Каузена.
Упродовж 1906–1917 Аденауер зробив кар’єру від помічника бургомістра, у віданні якого були муніципальні податки, до бургомістра м. Кельна. 1917 імператор Вільгельм ІІ присвоїв йому звання обер-бургомістра. Після поразки Німеччини у Першій світовій війні 1914–1918 К. Аденауер став одним із керівників католицької партії «Центру». 1921–1932 — президент прусської Державної ради (дорадчого органу з представників провінції), яка засідала у м. Берліні. Був членом спостережних рад акціонерних компаній енергетичної і вугільної промисловості та Німецького банку. 1926 відмовився від пропозиції зайняти пост канцлера Веймарської республіки (тепер ФРН).
Після приходу А. Гітлера до влади К. Аденауер демонстративно відмовився зустріти рейхсканцлера в аеропорту 17.02.1933. У листопаді був усунутий з посади бургомістра м. Кельна. К. Аденауер поселився з сім’єю в містечку Рендорфі, де побудував віллу за гроші (230 тис. марок), отримані від влади за два конфісковані будинки у м. Кельні. Не належав до жодної антинацистської групи, хоча й був на чотири місяці заарештований після невдалого замаху на А. Гітлера 20.07.1944.
Незадовго до завершення Другої світової війни 1939–1945 потрапив до концтабору поблизу м. Кельна, але був звільнений завдяки старанням старшого сина, який служив у вермахті. У березні 1945 К. Аденауер погодився на пропозицію американського коменданта м. Кельна виконувати обов’язки бургомістра, але у жовтні того ж року був звільнений за розпорядженням англійської адміністрації, яка замінила американську.
К. Аденауер — президент Парламентської Ради, яка засідала в м. Бонні 1948–1949 з метою вироблення та прийняття Конституції майбутньої ФРН. Став одним із засновників і лідером Християнсько-демократичного союзу (ХДС) 1950–1966. Після прийняття Конституції та проголошення ФРН був обраний (з перевагою в один голос) федеральним канцлером 15.09.1949, а упродовж 1951–1955 одночасно займав пост міністра закордонних справ. Був прихильником економіки соціально-ринкового типу; відбудови нової Німеччини у новій Європі; виплат великих компенсацій Ізраїлю, що загалом посилило його міжнародний авторитет.
К. Аденауер відродив економічні позиції та домігся політичного визнання ФРН: вона стала засновницею і провідною державою трьох Європейських спільнот — вугілля та сталі (1951), атомної енергії (1957) й економічного об’єднання (1957). 1955 ФРН обрано членом НАТО; у цьому ж році відбувся офіційний візит К. Аденауера у м. Москву, результатом чого стало встановлення дипломатичних відносин між ФРН і СРСР. 22.01.1963 під час візиту до Франції був підписаний франко-німецький Єлисейський договір про співробітництво. Саме К. Аденауеру належать слова: «Наша мета, щоб у майбутньому Європа стала єдиним домом для всіх європейців».
К. Аденауер добровільно пішов у відставку з посади федерального канцлера 15.10.1963 під час засідання бундестагу (парламент у Німеччині). Останні понад три з половиною роки життя провів у колі сім’ї, хоча майже увесь цей час залишався на чолі ХДС. Писав мемуари та доглядав за садом; був відомим не лише як політик, але й автор низки агрономічних нововведень.
Уміле керівництво внутрішньою та зовнішньою політикою ФРН в умовах холодної війни та поділу Німеччини на дві держави (ФРН і НДР) поставило К. Аденауера в один ряд із видатних політичними і державними діячами сучасності. Британський прем’єр В. Черчилль називав федерального канцлера найрозумнішим німецьким державним діячем з часів рейхсканцлера О. Бісмарка.
Твори
- Воспоминания: В 2 т. Москва, 1966–1968.
Література
- Уильямс Ч. Аденауэр. Отец новой Германии / Перекл. с англ. Москва, 2002.
- Ежов В. Д. Конрад Аденауэр — немец четырёх эпох. Москва, 2003.
- Віднянський С. В., Мартинов А. Ю. Об’єднана Європа: від мрії до реальності. 2-ге вид. Київ, 2011.
