Аджарці

Аджарець

Аджа́рці (груз. აჭარლები (ачарлебі)) — корінне населення Аджарії, що походить від картів — одного з племен, що відіграли основну роль у етногенезі грузинів. Більшість етнологів вважає аджарців етнічною групою грузинів.

Аджарці належать до кавкасіонського типу європеоїдної раси. Розмовляють на аджарському діалекті грузинської мови. У переписах населення аджарці не виділяються у окрему групу, а записуються грузинами, через що визначити точну їхню кількість неможливо. Складають переважну більшість населення Аджарії, що становить 376 тис. осіб, 93 % з яких (351 тис.) назвали себе грузинами (2002, перепис).

Національне чоловіче вбрання аджарців складається з сорочки (перанги) і шаровар (дзігва), які шили з вовняної тканини або сатину. Над сорочкою надягали зубуни (зимові або літні жилети). Чоха або чакура — верхній суконний одяг на кшталт черкески, з рукавами до ліктів і стоячим коміром. Чоху підперезували широким шкіряним поясом. Голову покривали башликом з тонкої шерсті. Жіноче вбрання складалося з перанги (довгої сорочки), шароварів, поверх них надягали зубун парагі (довге плаття), шерстяний фартух. На голову пов’язували лечакі (ситцеву хустку), один край якої закидали за плече. Аджарки закривали обличчя тонкою хусткою, на неї надягали білу чадру (дівчата носили чадру з 12 років).

З 4 ст. до другої половини 16 ст. найпоширенішою релігією серед аджарців було християнство (після розколу на західне й східне християнство — православ’я). Після входження території Аджарії до складу Османської імперії християнство поступилося ісламу (сунізм), проте багато аджарців змішували дві релігії на рівні побуту й обрядів. У 1990–2000-х у Аджарії активізувалася діяльність Грузинської православної церкви, багато аджарців-мусульман навернулися у православ’я. Станом на 2002 60 % населення Аджарії — православні, 30 % — мусульмани-суніти, близько 10 % — інші.

Аджарія — район традиційного вирощування чаю й цитрусових, значна частина аджарців зайнята в сільському господарстві. У зв’язку з розвитком Аджарії як курортної зони багато аджарців працюють у туристичній сфері.

Література

  1. Алексеев м. Происхождение народов Кавказа. Москва, 1974.
  2. Sanikidze G., Walker E. Islam and Islamic Practices in Georgia. Berkeley, 2004.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Терес Н. В. Аджарці // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аджарці (дата звернення: 3.05.2024).

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶