Адміністративний примус
Адміністрати́вний при́мус — вид державного примусу, що застосовують відповідні державні органи (посадові особи) до фізичних та юридичних осіб з метою запобігання, припинення правопорушень та притягання винних до відповідальності. Адміністративний примус є допоміжним методом здійснення державної влади, який застосовують у тих випадках, коли для досягнення мети, що стоїть перед органом виконавчої влади або її посадовою особою, переконання виявляється недостатньо. Адміністративний примус покликаний забезпечувати виконання правил поведінки, що містять адміністративно-правові норми. Для адміністративного примусу характерний позасудовий характер. Заходи примусу застосовують лише ті органи державного управління, які наділені спеціальними повноваженнями щодо здійснення адміністративної влади і не пов’язані службовою підпорядкованістю з об’єктами примусу; їх реалізують як щодо фізичних, так і щодо юридичних осіб, незалежно від волі й бажання об’єкта адміністративного примусу. Усі заходи адміністративного примусу відповідно до їх цільового призначення поділяють на три групи: адміністративно-запобіжні заходи; заходи адміністративного припинення; заходи адміністративної відповідальності.
Література
- Основи адміністративного судочинства та адміністративного права. / Заг. ред. Р. О. Куйбіди, В. І. Шишкіна. Київ : Старий світ, 2006. 576 с.
- Беззубов Д. О. та ін. Адміністративне право України. Київ : Леся, 2014. 320 с.
- Дембіцька С. Л. Державний та адміністративний примус: загальнотеоретичні поняття та ознаки // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Львів, 2016. № 845. С. 250–256.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Дубенко С. Д. Адміністративний примус // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Адміністративний примус (дата звернення: 3.05.2024).
