Адріанова-Перетц, Варвара Павлівна

Адріа́нова-Пе́ретц, Варва́ра Па́влівна (12.05.1888, м. Ніжин, тепер Чернігівська обл., Україна — 06.06.1972, м. Ленінград, тепер м. Санкт-Петербург, РФ) — філолог, літературознавець, фольклорист, театрознавець; член-кореспондент ВУАН (з 1926) і АН СРСР (з 1943); заслужений діяч науки РРФСР (з 1958).

Адріанова-Перетц, Варвара Павлівна
Народження	1888
Місце народження	Ніжин
Смерть	1972
Місце смерті	Санкт-Петербург
Alma mater	Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Напрями діяльності	філологія, літературознавство, театрознавство

Життєпис

Закінчила історико-філологічні факультети Вищих жіночих курсів у м. Києві (1910) та Київського університету (1912, екстерном; тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка).

З 1907 брала участь у роботі Семінарію російської філології, що діяв під керівництвом В. Перетца.

1905–1914 викладала у м. Києві в жіночих гімназіях і 1911–1914 — на Вищих жіночих курсах; 1914–1917 — в жіночій гімназії та 1915–1917 — на Вищих педагогічних курсах Товариства експериментальної педагогіки у м. Петрограді (тепер м. Санкт-Петербург).

1917 обрана екстраординарним професором Петроградського вищого педагогічного інституту, де викладала 1921–1923.

1917–1921 — професор Самарського державного університету.

Дійсний член Товариства дослідників української історії, письменства та мови у м. Ленінграді (з 1921) та Комісії давнього українського письменства ВУАН (з 1927).

Працювала в Державному інституті історії мистецтва (1921–1930) й у слов’янському відділі Бібліотеки АН СРСР (1924–1934) у м. Ленінграді.

Від 1934 працювала в Інституті російської літератури АН СРСР на посадах старшого наукового співробітника (1934–1947) та завідувачем сектору давньоруської літератури (1947–1954); одночасно 1950–1951 очолювала сектор фольклору.

Наукові праці присвячені історії української і російської літератури та фольклору 11–18 ст. Досліджувала специфіку літератури Давньої Русі; українсько-російські літературні зв’язки; давній український та російський театр. Виявила та опублікувала значну кількість українських книжкових пам’яток. Як дружина В. Перетца зазнала переслідувань.

Визнання

Ломоносовська премія РАН (1917).

Орден Трудового Червоного Прапора (1945).

Праці

Житие Алексея человека Божия в древней русской литературе и народной словесности. Петроград, 1917.
Сцена та костюм в українському театрі ХVІІ–ХVІІІ в. // Україна. 1925. Кн. 3.
Полтавські прислів’я в записках 1850-х рр. // Етнографічний вісник. 1926. Кн. 3.
До історії пародії на Україні в ХVІІІ віці («Служба пиворізам» 1740 р.) // Записки істор.-філол. відділу ВУАН. 1928. Кн. 18.
«Слово о полку Игореве»: Библиография изданий, переводов и исследований. Москва, Ленинград, 1940.
Очерки поэтического стиля Древней Руси. Москва, Ленинград, 1947.
Из истории русско-украинских литературных связей в ХVІІ в. (Украинские переводы «Хожения» игумена Даниила и «Сказания Афродитиана») // Исследования и материалы по древнерусской литературе. Москва, 1961.

Література

Еремин И. П. Очерк научной деятельности чл.-корр. АН СССР В. П. Адриановой-Перетц // Труды Отдела древнерусской литературы. 1958. Т. 14.
Варвара Павловна Адрианова-Перетц. Москва, 1963.
Крекотень В. Визначна дослідниця письменства і фольклору // Народна творчість та етнографія. 1972. № 5.
Махновець Л. Є. Пам’яті В. П. Адріанової-Перетц // Радянське літературознавство. 1972. № 7.
Дмитриев Л. А., Лихачев Д. С. и др. Варвара Павловна Адрианова-Перетц: (некролог) // Известия АН СССР. Отделение литературы и языка. 1973. Т. 32. Вып. 1.
Дмитриев Л. Л. «Слово о полку Игореве» в трудах В. П. Адриановой-Перетц // Труды Отдела древнерус. литературы. 1974. Т. 29.
Шаповал А.І. Епістолярна спадщина В. П. Адріанової-Перетц в архівах України // Архіви України. № 2–3 (313–314), 2018. С. 227–248. URL: http://archives.gov.ua/Publicat/AU/AU_2-3_2018/21.pdf

Автор ВУЕ

А. І. Шаповал