Адсорбуючі засоби

Таблетки активованого вугілля (лат. Carboneum activatum)

Адсорбу́ючі за́соби — в медицині — нерозчинні адсорбенти; тонкі порошкоподібні інертні речовини з великою адсорбційною поверхнею, здатною адсорбувати хімічні сполуки. Всі адсорбуючі засоби, які використовуються в медичній практиці, характеризуються:

а) сорбційною ємністю — кількістю речовини, яку сорбент здатний зв’язати на одиницю своєї маси;

б) здатністю сорбувати структури різного розміру і маси (як цілі бактерії, так і молекули).

Розрізняють:

а) адсорбуючі засоби для зовнішнього застосування, які при нанесенні на пошкоджені ділянки шкіри здатні вбирати рідину, що виділяється при запаленні, а також поглинати різні шкідливі речовини; існують у формі присипок, паст, мазей та ін.;

б) адсорбуючі засоби для внутрішнього застосування, які, своєю чергою, поділяються на ентеросорбенти, які сорбують мікроорганізми і хімічні сполуки з шлунково-кишкового тракту, і адсорбенти для гемосорбції, призначені для внутрішньовенного введення.

Адсорбуючі засоби для зовнішнього застосування — це тальк, каолін (біла глина), гідроокис алюмінію; адсорбуючі властивості притаманні також крохмалю, препаратам лігніну (можуть застосовуватися зовнішньо). Як ентеросорбенти застосовують препарати:

• активованого вугілля — спеціально обробленого вугілля рослинного або тваринного походження, яке має високу адсорбуючу спроможність за рахунок пористої структури, здатне поглинати різні гази, токсини, речовини синтетичного і рослинного походження (солі металів, барбітурати, алкалоїди, глікозиди та ін.);
• альгінової кислоти (отриманої з морських водоростей) — найбільшу адсорбційну активність виявляють до радіонуклідів і важких металів;
• диосмектиту (змішаного силікату алюмінію й магнію);
• природної целюлози — здатні адсорбувати мікроорганізми, екзо- і ендотоксини, ксенобіотики, різні алергени;
• каоліну;
• пектину (полісахариди, присутні в рослинах, особливо фруктах);
• лігніну — особливо активні стосовно мікроорганізмів;
• вісмуту;
• високодисперсного діоксиду кремнію (так зване біле вугілля);
• гідрогель метилкремнієвої кислоти та ін.

Для гемосорбції використовують активоване вугілля та біоспецифічні сорбенти, певні низькомокомолекулярні полімери (наприклад, препарати полівінілпіролідону). При прийомі адсорбуючих засобів всередину слід пам’ятати про можливе зменшення ефективності ліків, які приймаються одночасно з ними, тому інтервал між прийомом адсорбуючих засобів та інших препаратів має бути не менший за 1–1,5 год.

Література

1. Беляков Н. А., Соломенников А. В. Энтеросорбция (введение в проблему). Ленинград : [б. и.], 1990. 35 с.
2. Энтеросорбция / Под ред. Н. А. Белякова. Ленинград : [б. и.], 1991. 336 с.
3. Николаев В. Г. и др. Энтеросорбция: состояние вопроса и перспективы на будущее // Вісник проблем біології і медицини. 2007. Вип. 4. С. 7–17.
4. Гарник Т. П. та ін. Ефективність сучасного ентеросорбенту «Біле вугілля» у хворих з гострими кишковими інфекціями, викликаними умовно патогенними мікроорганізмами. // Фітотерапія. 2011. № 4. С. 17–22.
5. Чекман І. С. Фармакологія. 4-те вид. Вінниця : Нова Книга, 2017. 784 с.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Адсорбуючі засоби // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Адсорбуючі засоби (дата звернення: 3.05.2024).