Адіафоризація свідомості
Адіафориза́ція свідо́мості — процес, у ході якого значна частина людської діяльності виходить зі сфери моральних суджень, а отже, позбавляється моральної значущості.
Теорію адіафоризації свідомості розробив у 1990-х соціолог і філософ З. Бауман, спираючись на античне поняття адіафора. Згідно з теорією адіафоризації свідомості, в умовах постмодерну, насамперед у зламні періоди (повстання, революції, війни тощо), індивід діє в обставинах «невизначеності». Водночас він не має можливості чинити моральний вибір і обстоювати власне цілепокладання через «знеособлення» і «консервування людяності» громадських структур (бюрократична адіафоризація). Унаслідок цього відбувається масовий відхід зі сфери морального оцінювання — у суспільства розвивається «моральна сліпота». Люди почасти втрачають чутливість і здатність оцінювати інших за принципами етики. Ті, хто не поділяє їхніх поглядів, не обов’язково перетворюються на ворогів — вони можуть сприйматися як чужорідні, емоційно далекі. Втягнуті (зазвичай не з власної волі) в процес адіафоризації, люди втрачають здатність до емпатії, відмовляються від моральних зобов’язань, вважаючи їх «недоречними» в площині реалізації своїх життєвих стратегій.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Крайнікова Т. С. Адіафоризація свідомості // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Адіафоризація свідомості (дата звернення: 3.05.2024).
