Аеробіка

Аеро́біка (англ. aerobics, від аеро… і грец. βίος — життя), ритмічна гімнастика — вид спорту, в якому спортсмени виконують вправи під ритмічну музику, різновид гімнастики. Виконання вправ аеробіки сприяє тому, щоб організм людини споживав якнайбільше кисню, звідси й назва. Насичення організму киснем укріплює серцево-судинну систему й опорно-руховий апарат.

Виникнення аеробіки

Поняття «аеробіка» стало використовуватися наприкінці 1960-х завдяки лікарю, полковнику Військово-повітряних сил США К. Куперу, який розробив комплекс вправ. К. Купер використав цей термін у своїй книзі «Аеробіка» (1968), яка була призначена для широкого кола читачів і об’єднувала результати його досліджень. За К. Купером, при аеробному режимі енергія в м’язах здобувається завдяки кисню, який через легені надходить у кров людини, й вона тривалий час може витримувати навантаження, виконуючи прості вправи: біг, плавання, їзда на велосипеді, танці під музику тощо. Основні принципи аеробіки, розроблені К. Купером, на початку 1970-х використовувала танцівниця Дж. Соренсен. Вона додала до програми тренувань різноманітні танцювальні рухи, які багато разів повторювалися під музичний супровід. Увагу широкого загалу до аеробіки привернула американська актриса Дж. Фонда, яка 1979 відкрила свою першу студію аеробіки у м. Беверлі-Гіллз (США).

Базовими вправами в аеробіці є різні види ходьби, бігу, підстрибування та стрибки, махи ногами, присідання, випади. Застосування цих вправ у поєднанні з пересуваннями, поворотами, рухами руками забезпечує всебічну дію на організм осіб, які займаються аеробікою. На сьогодні спеціалісти виділяють понад 200 програм аеробіки, які поділяють на програми без використання обладнання та з використанням обладнання. До першої групи відноситься класична (базова аеробіка), танцювальна аеробіка, аеробіка з використанням елементів бойових мистецтв; до другої групи — фітнес-програми з використанням кардіоваскулярних тренажерів, степ-платформ, фітболів та іншого обладнання.

Розвиток аеробіки в 1980 — 2000-х рр.

З 1980-х аеробіка розвивається не лише як комплекс оздоровчих вправ, а також і як вид спорту. Спортивну аеробіку створило американське подружжя К. і Х. Шварц. Автори розробили правила змагань і чіткі критерії оцінки виступів спортсменів: майстерність, артистичність та аеробність. Судді виставляють оцінку в межах 10 балів (враховуються сила, витривалість, гнучкість, техніка виконання, хореографічна підготовка, складність композиції, артистичність і зовнішній вигляд). Переможці визначаються у індивідуальних вправах (жінки, чоловіки), змішаних парах, трійках (у будь-якому співвідношенні жінок і чоловіків). З 1984 у США щорічно проводяться чемпіонати зі спортивної аеробіки. З 1990 відбуваються чемпіонати Європи, з 1995 — чемпіонати світу (з 2000 — раз на два роки). Найбільшими міжнародними змаганнями для спортивної аеробіки є Всесвітні ігри.

Аеробіка в Україні

В Україні аеробіка офіційно визнана як неолімпійський вид спорту й розвивається завдяки зусиллям Федерації України зі спортивної аеробіки та фітнесу (засновано 1991). В Україні про аеробіку дізналися вперше з циклу передач (1984–1991) Центрального телебачення колишнього СРСР, в яких були показані комплекси вправ ритмічної гімнастики. У травні 1990 до СРСР приїздила делегація США з показовими виступами чемпіонів США зі спортивної аеробіки (програма «Спорт для усіх»), зокрема вона побувала в м. Одесі. Відтоді розпочалася праця з оволодіння новим видом спорту і рухової активності; проводилися семінари у містах Києві, Одесі. На першому Чемпіонаті Європи (1990) в Італії українська спортсменка О. Бехтєрєва перемогла в усіх видах індивідуальних програм і стала першою чемпіонкою Європи серед жінок. Перший Чемпіонат України відбувся 1992 у м. Києві. 1991 автори спортивної аеробіки К. і Х. Шварц проводили Міжнародний турнір зі спортивної аеробіки у м. Москві. Серед призерів були українські спортсмени: срібний призер турніру — О. Бехтєрєва (м. Одеса), бронзовий призер — О. Пасічна (м. Київ). Четверте місце серед змішаних пар посіли Ю. Пінчук та О. Пасічна (м. Київ). 1993 збірна України (у складі — О. Бехтєрєва, О. Пасічна, Ю. Пінчук та Г. Ляшенко) вперше взяла участь у Чемпіонаті світу (м. Нью-Орлеан, США), відтоді регулярно бере участь у змаганнях. 1995 збірна України (у складі — О. Пасічна, С. Зик, А. Ліснічий) виборола командне третє місце і перше місце у змаганнях змішаних пар на першому Кубку Європи у м. Ессені (ФРН) і дві бронзові медалі на Чемпіонаті Європи у м. Празі (Чехія). У травні 1998 Чемпіонат Європи з аеробіки проходив в Україні, у м. Києві. У змаганнях брали участь 157 спортсменів з 27 країн. В Україні вперше у світі почали проводити змагання серед дітей (американські правила забороняли заняття аеробікою до 18 років). 1998 було вирішено ввести категорію «юніор», і чемпіонат пройшов серед дорослих та юніорів. Золоті медалі здобули українські спортсмени О. Левкін (серед чоловіків) і Н. Пасічна (серед юніорів), срібну медаль — українські юніори А. Луценко, О. Попченко та Н. Пасічна. Федерація України зі спортивної аеробіки та фітнесу щорічно проводить чемпіонати та кубки України у вікових категоріях: діти (6–11 років), кадети (12–14 років), юніори (15–17 років), молодь (17–21), дорослі (від 18 років та старші), організує національні і міжнародні турніри (відкритий Чемпіонат Києва, Кубок України тощо).

Література

Cooper K. H. Aerobics. Philadelphia, 1968.
Купер К. Новая аэробика. Система оздоровительных физических упражнений для всех возрастов. Москва, 1976.
Купер К. Аэробика для хорошего самочувствия. Москва, 1987.
Лисицкая Т. С. Ритм + Пластика. Москва, 1987.
Купер К. Пять категорий физических упражнений // Наука — здоровью. 1989.
Носова Л. С. С легкой руки Джейн Фонды // Физкультура и спорт. 1992. № 9.
Яцура С. І. Рух — це життя. Київ, 1999.
Оздоровлення через заняття аеробікою. Київ, 2000.
Спортивная аэробика в школе. Москва, 2002.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю: Глухова С. В., Андрєєва О. В. Аеробіка // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аеробіка (дата звернення: 2.05.2024).