Аерокліматологія

Аерокліматоло́гія (від аеро… і кліматологія) — розділ кліматології, що вивчає кліматичні умови вільної атмосфери (як правило, до висоти 20–25 км).

Основні завдання аерокліматології: експериментальне визначення та вивчення статистичних характеристик пересічного ходу в часі (протягом місяця, сезону, року або багатьох років) і просторі основних метеорологічних параметрів (температури, вологості, тиску, хмарності, вітру); дослідження складових радіаційного та енергетичних балансів, циркуляційних процесів, розподілу хмарності, динаміки газового складу, озону, атмосферних забруднень та ін.

Джерелом інформації для аерокліматології є дані радіопілотних вітрових вимірювань, аеростатного, літакового, ракетного радіозондування та GPS-навігації, автоматичних куль-зондів, метеорологічних супутників тощо. Одержані дані (у вигляді таблиць, графіків, вертикальних профілів) дають можливість встановити просторово-часову структуру загальної циркуляції атмосфери та пов’язаних з нею режимів температури, вологості, хмарності та ін. Аероклімат. характеристики складаються для великих територій (півкуль Землі, континентів, певних регіонів або країн), а також для окремих пунктів (наприклад, для району розміщення великих промислових об’єктів, для аеропортів і авіатрас).

Сформувались і розвиваються наукові дисципліни — синоптична аерокліматологія, авіаційна аерокліматологія та будівельна аерокліматологія. В Україні дослідження з аерокліматології проводять в Українському гідрометеорологічному інституті, на кафедрах Київського національного університету ім. Т. Шевченка та Одеського державного екологічного університету, а також в інших установах.

Література

  1. Природа Украинской ССР. Климат. Київ, 1984.
  2. Новый аэроклиматический справочник пограничного слоя атмосферы над СССР. Москва, 1985–1987. Т. 1–2. Кн. 1–10.
  3. Україна та глобальний парниковий ефект. Київ, 1997. Ч. 1: Джерела і поглиначі парникових газів.
  4. Ульшин В. А. и др. Информационная система обработки метеоинформации и прогнозирования загрязнений атмосферы в локальном масштабе. Луганск, 1998.
  5. Чернюк Г. В., Лихолат В. М. Метеорологія і кліматологія. Тернопіль, 2005.
  6. Сніжко С. І. та ін. Метеорологія. Київ, 2010. Гумницький Я. М. Метеорологія та кліматологія. Львів, 2014.

Автор ВУЕ

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶