Аеромобільність
Аеромобі́льність (від аеро… і мобільність) — здатність підрозділів, частин і з’єднань сухопутних військ до перекидання повітрям на вертольотах та літаках і використання повітряного простору для виконання завдань в бою і під час операції. Аеромобільність надає сухопутним військам певні переваги: підвищує швидкість їх перекидання, рухомість і маневреність, дозволяє діяти на будь-якій місцевості, значно підвищує їх боєздатність і сприяє завдаванню раптових ударів противнику. На початку 1970-х у більшості армій визначилися такі шляхи розвитку аеромобільності сухопутних військ: створення і впровадження більш досконалих авіаційних транспортних засобів, здатних здійснювати перекидання повітрям частин і з’єднань зі зброєю і військовою технікою (зокрема важкою) на великі відстані з використанням ґрунтових аеродромів; озброєння частин і з’єднань авіатранспортабельними зразками зброї, військової техніки і предметами постачання; розвиток військової (армійської) авіації, що має у своєму складі підрозділи (частини), озброєні вертольотами різноманітного призначення (розвідки, вогневої підтримки, управління, транспортування військ і вантажів, інженерного забезпечення тощо); формування і підготовка спеціальних штатних аеромобільних підрозділів, частин і з’єднань; підготовка особового складу до перекидання повітрям на великі відстані та виконання завдань у функції повітряного десанту. Аеромобільність доповнює і значно підвищує рухомість військ завдяки моторизації та механізації. Подальшого підвищення маневреної і бойової здатності сухопутних військ можна досягти лише за умови правильного сполучення зазначених напрямків.
Література
- Белов М.И., Авилин В.Ф. Аэромобильные операции армии США. Москва, 1977.
