Аеротерапія

Аеротерапі́я (від аеро… і терапія) — застосування дії чистого повітря з лікувальною та профілактичною метою. Аеротерапію іноді називають природною оксигенотерапією. Аеротерапія — один із основних методів кліматотерапії, включає загальні оздоровчі заходи (прогулянки, екскурсії, спортивні ігри тощо) і спеціальні види аеротерапії:

а) тривале перебування і сон у денний і нічний час у спеціальних кліматопавільйонах, на відкритих верандах, балконах, терасах, менш ефективно — у лікарняних палатах при відкритих вікнах (дозована і цілодобова аеротерапія); дозують аеротерапію тривалістю впливу, а також шляхом звуження або розширення її температурних меж, при цьому розрізняють режими: 1 — слабкий, 2 — помірний і 3 — інтенсивний;

б) перебування і сон на березі моря, яке передбачає вплив на організм повітря, насиченого солями, озоном, аероіонами, фітонцидами морських водоростей;

в) аерофітотерапія;

г) повітряні ванни — вплив свіжого повітря на оголені частини тіла людини.

Терапевтична дія аеротерапії пов’язана з підвищеним забезпеченням організму киснем і з ефектом охолодження (без переохолодження), що впливає на шкірні рецептори відкритих ділянок тіла і нервові закінчення слизової оболонки верхніх дихальних шляхів. При аеротерапії відбувається вдихання повітря, насиченого озоном, аероіонами, терпенами, які підвищують окислювальну здатність кисню. Шляхом збільшення глибини дихальних рухів і зростання дихального обсягу поліпшується вентиляція легенів, підвищується концентрація кисню в альвеолярному повітрі, зростає парціальний тиск кисню в крові, як наслідок, збільшується споживання кисню тканинами і підвищується рівень газообміну, стимулюються обмінні процеси, поліпшується кровопостачання внутрішніх органів, збільшується частота серцевих скорочень і ударного об’єму лівого шлуночка серця. Аеротерапія сприяє загартуванню організму і підвищенню його стійкості до охолодження через підвищення порогу чутливості рецепторів і тренування механізму терморегуляції; з цією метою найчастіше застосовуються повітряні ванни. Розрізняють теплі повітряні ванни (температура вище +23 ^оС), індиферентні (+21…22 ^оС), прохолодні (+16…20 ^оС), холодні (від 0 до +16 ^оС). Курс лікування зазвичай починають з комфортних і теплих ванн, поступово знижуючи температуру повітря. Теплі й комфортні ванни найчастіше приймають лежачи, а прийом прохолодних і особливо холодних ванн краще проводити в русі, здійснюючи легкі вправи. Повітряні ванни приймають на пляжі, в парку, в спеціальному аеросолярії. Найефективнішими вважаються холодні повітряні ванни, під впливом яких відбуваються фазні зміни в системі терморегуляції: у 1-й фазі (первинний озноб) знижується температура шкіри, частішає дихання і серцевий ритм, настає мерзлякуватість і відчуття холоду, внаслідок чого активізується тонус м’язів, підвищується оксигенація тканин, активується клітинне дихання і метаболізм в цілому. Активація метаболізму переводить організм у стан 2-ї фази (реактивної), за якої з’являється відчуття теплового комфорту і розвивається гіперемія шкіри, активізується шкірне дихання. Крім того, аеротерапія сприятливо діє на психоемоційний стан людини, сприяє формуванню позитивних емоцій, настрою, нормалізує діяльність центральної нервової системи.

Аеротерапія показана при захворюваннях серця, легенів, шлунка, шкіри: патологіях міокарда і клапанного апарату серця без порушення ритму, ішемічній хворобі серця, стенокардії, гіпертонічній хворобі, атеросклерозі коронарних, мозкових і периферичних судин, хронічних захворюваннях органів дихання (бронхіт, трахеїт, пневмонія) у фазі ремісії, туберкульозі легень у фазі розсмоктування й ущільнення, хронічних захворюваннях органів травлення та обміну речовин поза загостренням, функціональних захворюваннях нервової системи. Протипоказаннями для аеротерапії є гострі інфекційні захворювання, загострення хронічних захворювань, підвищена чутливість до холоду.