Азарт
Аза́рт (фр. hasard — випадок, ризик, первісно гра в кості, від араб. الزهر (az zahr) — гральна кістка, زهر (zahr) — квітка) — психічний стан, який характеризується високим рівнем екзальтованості, емоційного збудження, передчуттям успіху, запалом, завзяттям. Супроводжується змінами фізичного стану людини (прискорене серцебиття, підвищений тиск, пітливість, дратівливість тощо). Головна відмінність азарту від звичайного інтересу в тому, що азарт пов’язаний із ризиком і невизначеністю. За наявності певних навичок людина може керувати азартом — спрямовувати руйнівний ефект азарту у ресурсний.
Динаміка азарту
Перебіг емоційного стану азарту залежить як від об’єктивних, так і суб’єктивних обставин. Азарт триває доти, доки людина прагне перемогти і має для цього ситуативну можливість. За зміни ситуації азарт перетворюється на іншу емоцію. Якщо невизначеність змінюється очевидною впевненістю в перемозі — азарт переростає в емоцію радості, тріумфу тощо. За умови зміщення невизначеності до очевидного програшу, азарт обертається на гнів, розпач, смуток, стан фрустрації. Інтенсивність деструктивних емоцій залежить від бажаності й важливості недосяжної перемоги, значимості її втрати, а також уміння програвати. Якщо початкова мета — бажання перемогти — втрачає для людини актуальність, то азарт поступається місцем байдужості, спокою.
Види азарту
- Ресурсний азарт — азарт творчий, який спонукає людину займатися улюбленою справою, долати труднощі, знаходячи креативні рішення, задля корисних результатів. Наприклад, азарт професійний, азарт підприємця; азарт людини, яка здобуває нові знання.
- Руйнівний азарт — азарт, в якому людина втрачає самоконтроль і може вдаватися до неефективних чи неадекватних дій. Наприклад, азарт гравця в казино, азарт людини, що бере участь у кінних перегонах.
Схильність до азарту, пристрасть до розваг, ризикованих заходів називається азартністю.
Існує хвороба, пов’язана з постійною необхідністю переживання азарту, — ігроманія.
Багато відомих людей були азартними. Так, 1793 байкар І. Крилов отримав від Катерини II платню за п’ять років для завершення освіти за кордоном, але нікуди не поїхав: він став професійним картярем. Завдяки математичним здібностям, часто вигравав. Згодом І. Крилов відмовився від карт, але в нього розвинулася інша пристрасть — патологічна обжерливість.
Література
- Щербатых Ю. В. Психические состояния — классификация и описание. Воронеж, 2010.
- Козлов Н. И. Психологос. Энциклопедия практической психологии: всё, что нужно знать о психологии, чтобы изменить свою жизнь. Москва, 2015.
