Азбучна війна
«А́збучна війна́» — боротьба української громадськості Галичини в 19 ст. проти спроб латинізувати український алфавіт.
Мали місце два спалахи «Азбучної війни». Перший був викликаний появою 1834 ст. «O wprowadzeniu abecadła polskiego do pismiennictwa ruskiego» українського вченого Й. Лозинського. Він запропонував запровадити замість невідповідної фонетичній системі української мови «мертвої» кирилиці польський алфавіт (абецадло). 1835 задля переконливості у такій доцільності він опублікував цим алфавітом свою етнографічну працю «Ruskoje wesile». Однак, захопившись суто предметною стороною питання, Й. Лозинський не врахував, що в умовах державної роз’єднаності українського населення та здійснюваної в Галичині полонізаторської політики латинізація українського алфавіту була, по суті, спрямована на відрив Західної України від Східної та становила сприятливий ґрунт для здійснення цієї політики. Ця пропозиція Й. Лозинського зазнала гострої критики, зокрема в публікації Й. Левицького «Відповідь на погляд про запровадження польської азбуки в руську писемність» («Odpowiedź na zdanie o zaprowadzeniu abecadła polskiego do piśmiennictwa ruskiego»; 1834) та брошурі М. Шашкевича «Азбука і abecadło» (1836), обидві — польською мовою.
Другий спалах «Азбучної війни» 1859 спричинила спроба губернатора Галичини запровадити в українських школах латинку законодавчим шляхом. Хвилю масового протесту проти цієї спроби, зокрема в пресі, з боку української інтелігенції підтримали відомі славісти П. Й. Шафарик і Ф. Міклошич.
Джерела
- Шашкевич М. Азбука і abecadło. Przemyśl, 1836.
Література
- Франко І. Азбучна війна в Галичині 1859 р. // Зібр. тв. Київ, 1986. Т. 47.
- Худаш М. Л. Алфавітно-правописні принципи Й. І. Лозинського // Лозинський Й. І. Українське весілля. Київ, 1992.
