Азнавур, Шарль

Азнаву́р, Шарль (фр. Aznavour, Charles; справжнє прізвище та ім’я — Азнавурян (Aznavourian) Шанур Варенаг (Shahnourh Varenagh); 22.05.1924, Париж, Франція — 01.10.2018, Мур'є, Прованс — Альпи — Лазуровий берег, Франція) — співак, актор, автор і виконавець пісень.

Азнавур, Шарль (Aznavour, Charles)
Справжнє ім’я	Шанур Варенаг
Справжнє прізвище	Азнавурян
Народження	1924
Місце народження	Париж, Франція
Смерть	2018
Місце смерті	Мур'є, Прованс — Альпи — Лазуровий берег, Франція
Напрями діяльності	музичне мистецтво

Життєпис

Походить з вірменської родини, що емігрувала до Франції. Батько, колишній актор, був хазяїном невеличкого ресторану, де сам виконував пісні. З 1933 Ш. Азнавур навчався у дитячій театральній школі, згодом — у Центральній театральній школі в Парижі, тоді ж почав виконувати маленькі ролі у спектаклях. 1942 познайомився з піаністом і композитором П. Рошем і виступав разом із ним у дуеті у кабаре. Після війни познайомився з Е. Піаф, завдяки якій 1947–1948 здійснив гастролі до США і Канади. Перший великий успіх прийшов до Ш. Азнавура після гастролей країнами Північної Африки, зокрема виступів у Марокко (1956), а також концертів у паризькому концертному залі «Олімпія». Згодом Ш. Азнавур виступав з концертами у багатьох країнах світу (зокрема в Україні, 1964). Автор або співавтор слів і музики понад 800 пісень, серед яких: «Plus bleu que tes yeux» («Блакитніше за твої очі»; 1951), «Après l’amour» («Після кохання»; 1955), «Sa jeunesse» («Юність»; 1956), «C’est merveilleuse l’amour» («Це чудове кохання»; 1957), «Il faut sauvoir» («Треба знати»; 1961), «L’amour c’est comme un jour» («Кохання — це як день»; 1962), «La Bohème» («Богема»; 1965), «Сomme ils disent» («Як кажуть»; 1972), «Autobiographie» («Автобіографія»; 1980), «Une vie d’amour» («Життя кохання»; 1981), «Pour toi Armenie» («Для тебе, Вірменіє»; 1989) та ін. 2014 у Франції вийшла антологія з 60 дисків співака. Його диски виходили також в інших країнах — Австралії, Аргентині, Бельгії, Бразилії, Великій Британії, Венесуелі, Греції, Данії, Ізраїлі, Іспанії, Італії, Канаді, Колумбії, Кореї, Мексиці, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Португалії, США, Туреччині, Уругваї, Швейцарії, Чилі, Японії, колишніх СРСР і Югославії; загалом вийшло 180 млн. дисків. 1995 Ш. Азнавур купив музичне видавництво «Рауль Бретон». Автор музики до оперет «Пан Карнавал» («Monsieur Carnaval»; 1965), «Душка» («Douchka», у співавторстві; 1973), «Лотрек» («Lotrek»; 2000), «Мій Париж» («My Paris»; 2015); до фільмів, серед яких «Ночі Монмартра» (1955), «Шукайте ідола» (1964), «Тегеран 43» (1980), «Надя і гіпопотами» (1999) та ін. Зіграв ролі у фільмах, серед яких: «Головою об стіни» (1958; Велика премія Академії кіномистецтва, 1959), «Заповіт Орфея» (1959), «Стріляйте у піаніста», «Перехід через Рейн» (обидва — 1960), «Диявол і десять заповідей» (1964), «Привиди капелюшника», «Едіт і Марсель» (обидва — 1982), «Хай живе життя!» (1983), «Маестро» (1992), «Актор» (1997), «Арарат» (2002), «Батько Горіо» (2004) та ін. Автор збірок пісень: «Слова на афіші» («Des mots а l’affiche»; 1991), «Людина та її пісні» («Un homme et ses chansons»; 1994, перевидано 1996), «Мої улюблені пісні» («Mes chansons préférées»; 2000), «Повне зібрання» («L’Integral»; 2010); автобіографічних спогадів: «Азнавур про Азнавура» («Aznavour par Aznavour»; 1970), «Тихим голосом» («A voix basse»; 2009), «Від одних дверей до інших» («D’une porte l’autre»; 2011), «Удари мого серця» («Tant que battra mon cњur»; 2013); роману «Іспанська балада» («La ballade espagnole»; у співавторстві, 1996), новел «Мій батько — велетень» («Mon père, ce géant»; 2007), біографічної книги «Трене, чаклун» («Trenet, l’enchanteur»; у співавторстві, 2013) та ін.

«Прощальний» концерт Ш. Азнавура відбувся 1991; однак співак іноді виступає з концертами (зокрема, 15–27.09.2015 дав концерти у Парижі), продовжує писати пісні (альбоми «Завжди» («Toujours»; 2011); «Ще» («Encores»; 2015)], бере участь у телепередачах.

Ш. Азнавур займається благодійництвом. 1988 після землетрусу у Вірменії створив асоціацію «Азнавур для Вірменії», на зібрані кошти якої збудовано школи та житлові будинки у постраждалих районах. З 1995 — посол Вірменії в ЮНЕСКО, з 2009 — у Швейцарії та ООН. 2008 отримав громадянство Вірменії. Вважає себе водночас «французом на 100 % і вірменином на 100 %». 2001 його іменем названо площу у центрі Єревана; цього ж року у вірменському м. Гюмрі за його присутності було відкрито пам’ятник.

У травні 2004 відвідав Україну, взяв участь в урочистому освяченні Кафедрального собору Вірменської апостольської церкви у м. Львові, зустрівся з тогочасним Президентом України Л. Кучмою.

За результатами опитування журналу «Тайм» і телеканалу СNN визнаний найкращим естрадним виконавцем пісень 20 ст. У Франції Ш. Азнавура вважають «останнім великим співаком», порівнюють з американським співаком Ф. Сінатрою. Нагороди: приз «Золотий лев» кінофестивалю у Венеції, премія Едісона (обидві — 1971), премія Академії ім. Ш. Кро (1973), Велика премія французької пісні, премія «Віктуар», премія почесний Сезар Французької академії кіномистецтва (усі — 1997), премія Мольєра (1999), почесна премія «Віктуар» за всю творчість (2010). Командор ордену Почесного легіону (2004), Національний герой Вірменії (2006), офіцер ордену Канади (2008), командор бельгійського Ордену Корони (2015).

Твори

Aznavour par Aznavour. Paris, 1970.
Des mots à l’affiche. Paris, 1991.
Un homme et ses chansons. Paris, 1996.
Les temps des avants. Paris, 2003.
Mon père, ce géant. Paris, 2007.
A vois basse. Paris, 2009.
L’Integral. Paris, 2010.
D’une porte l’autre. Paris, 2011.
Tant que battra mon cњur. Paris, 2013.
Trenet, l’enchanteur. Paris, 2013.
Російський переклад — Азнавур об Азнавуре. Ереван, 1976.
Любовь сильна, как жизнь: (Песня) / Пер. Г. Павловского // Песню дружбы запевает молодежь. Киев, 1985.
Прошлое и будущее. Москва, 2004.
Мой папа — великан. Москва, 2008.

Література

Salgues Y. Charles Aznavour. Paris, 1987.
Réval A., Réval B. Aznavour. Le roi de coeur. Paris, 2000.
Дубинянская Я. Шарль Азнавур // Личности. 2012. № 52.
Кузьміна В. В. Співець вічного кохання // Мистецтво у школі. 2014. № 6.
Aznavour M. Charles Aznavour // Paris Match. 2018. № 3621. P. 52–99.
Delassein S. Je vous parle d'un temps // L'obs. 2018. № 2813. P. 44–51.

Автор ВУЕ

С. В. Глухова