Айваз, Улькю

Айва́з, Улькю́ (тур. Ayvaz Ülkü; 05.05.1955, м. Байбурт, Туреччина ― 23.04.2016, м. Стамбул, Туреччина) ― письменник, драматург, театральний критик, сценарист. Писав турецькою мовою.

Айваз, Улькю (Ayvaz Ülkü)
Народження	1955
Місце народження	Байбурт, Туреччина
Смерть	2016
Місце смерті	Стамбул, Туреччина
Місце поховання	Стамбул, Туреччина
Alma mater	Анкарський університет, Анкара
Напрями діяльності	літературна творчість, драматургія

Відзнаки
Премії	Премія Видавництва «Академія» (1983, 1984)
Мистецькі нагороди	Нагорода Державного театру опери та балету (1982), нагорода Великих національних зборів Туреччини (1986), нагорода Турецької телерадіокампанії ТРТ (TRT) (1989)

Життєпис

Народився в сім’ї вчителя. Згодом родина переїхала до м. Стамбула, де закінчив початкову школу імені Ходжи Ісхака Ефенді. Навчався в середній школі «Хаскьой», вступив до ліцею ім. Давутпаші в районі Джеррахпаші.

1980 закінчив театральне відділення історично-географічного факультету Університету Анкари.

Тривалий час працював радником із питань мистецтва та масової інформації в Стамбульській фармацевтичній палаті.

Писав есе, критичні статті до газет «Хюррієт» («Hürriyet»), «Джумхурієт» («Cumhuriyet»), «Єні Юзіл» ««Yeni Yüzyıl»), журналів «Чаґдаш Елештірі» («Çağdaş eleştiri»), «Варлик» («Varlık»), «Гьостері» («Gösteri»), ««Тюркіє Язиларі» («Türkiye yazıları»).

Працював драматургом у Стамбульському державному театрі.

Похований у м. Стамбулі.

Творчість

Творчість представлена переважно драматургією, а також оповіданнями, повістями та есе.

Драматургічну діяльність Айваз розпочав ще в школі (1970-ті) з написання невеличких п’єс. Паралельно грав у виставах турецьких і зарубіжних авторів (М. Гоголя, Мольєра, О. Озтуранли, Н. Джумали), був відзначений за кращу чоловічу роль. П’єси ставилися на шкільній сцені, згодом на сценах місцевих театрів.

1974 в журналі «Театр» уперше надруковано п’єсу «Кохана моя» («Leylim Leylim»), яка незабаром була поставлена на професійній сцені Анкари.

Згодом одна за одною з’являлися п’єси для дорослої аудиторії: «Створити наново» («Yeniden yaratma»), «Голова району, двірник держави» («Vali-i Vilayet Hademe-i Devlet»), «Сумую за Троєю» («Troya’yı özlüyorum»); для дітей: «Чудовий луна-парк» («Şahane Lunapark»), «Ура, веселка» («Yaşasın Gökkuşağı»), «Лицарі залізного корита» («Teneke Şövalyeler»), «Золотоока срібноволоска» («Gümüş Saçlı, Altın Gözlü»); радіоп’єси «Доброго ранку, привіт, як ти?» («Merhaba, günaydın, nasılsın»), «Шухлядна комедія» («Çekmece komedisi»), «Очікувати» («Bekleme»), «Стомлені коні» («Yorgun atlar»).

П’єси Айваза — «неаристотелівські» (відкриті) драми, які вирізняються відсутністю зачину, неоднозначністю зав’язки, формальністю розмежування частин дії, невизначеністю зв’язку між сценами, частою зміною місця дії та неозначеною послідовністю. Сюжетна лінія й мова героїв прості й зрозумілі. Твори набули популярності завдяки цікавим сюжетним лініям, зображенню реальних людських стосунків, соціальній правді, висвітленню проблем поколінь, долі людини та її ролі в соціумі. У творах вдало використовуються фольклорні мотиви, які допомагають розкрити образи через відповідні народні форми.

Окремий напрямок творчості Айваза — радіоп’єси. Попри невеликий обсяг, вони є особливим мікросвітом, який віддзеркалює проблеми макросвіту. Вирізняються майстерним відтворенням життєвих ситуацій, широкою палітрою актуальних тем і сюжетів. На особливу увагу заслуговує побудова діалогів радіоп’єс, адже через неможливість використати декорації та візуальні ефекти їм відводиться головна роль у конструюванні описів, характерів, учинків. Філігранне використання художніх засобів увиразнило не вельми популярний жанр радіодрами.

З 1983 розпочато роботу над збірками оповідань «Хто стоїть на заваді тому, щоб усе йшло добре?» («İşlerin Yolunda Gitmesine Engel Olan Kim?», 1984), «Сірі сини» («Gri Oğullar», 1985), «Події та герої» («Olaylar Ve Kahramanlar», 1991), «Лежача красуня» («Yatalak kraliçe», 2009). Це переважно гумористичні оповідання, в основу яких лягли комічні ситуації з повсякденного життя. Гумор почасти чорний, тому твори більше лякають, змушують замислитися, аніж розважають. Їх структурі притаманна певна хаотичність, що підсилює ефект сприйняття.

Збірка есе «Звуки, що лунають зі стіни» («Duvardan Gelen Sesler», 1988) уміщує думки й дослідження драматургічного спрямування.

Сценічні постановки здійснено в театрах Туреччини, Німеччини, Македонії, Росії.

Визнання

Творчість відзначена місцевими та державними установами Туреччини:

нагорода Державного театру опери та балету за кращу п’єсу для дітей «Чудовий луна-парк» (1982);
премія Видавництва «Академія» за оповідання «Хто стоїть на заваді тому, щоб усе йшло добре?» (1983); відзнака «Краща п’єса» за твір «Створити наново» («Yeniden yaratma», 1984);
нагорода Великих національних зборів Туреччини за дитячу драму «Ура, веселка» (1986);
нагорода Турецької телерадіокампанії ТРТ (TRT) за п’єсу «Ромашка» (1989).

Цитати

«Dram, olup bitmişliğiyle sizi aşar, beyninize çöreklenir. Karşı koyma, değiştirme, etkileme şansınız yoktur ki. O, olup bitmişliğiyle devredilmiştir. Yaşanmış, bütün acıları çekilmiş ve devredilmiştir. Artık onun sahibi sizsiniz. Onunla birlikte yaşayacak, ta ki tarihi bir anlama — aptalca açıklamalar da olsa- oturtunca biraz rahatlayacaksınız. Tarihi anlam, siz değiştikçe değişecek, dram yine sizinle başbaşa kalacaktır bütün ağırlığıyla... Çünkü yaşanmıştır o ve siz nasıl yaşandığını biliyorsunuz». «Події драми захоплять вас, увіп’ються у ваш мозок. У вас немає жодного шансу опиратися, впливати, щось змінювати. Драма була передана й пережита. Тепер ви її володарі. Ви житимете з нею. Її історичне значення змінюватиметься відповідно до того, як змінюватиметеся ви, але сама п’єса залишиться з вами з усією своєю драматичністю... Тому що її було пережито, а яким чином ― ви знаєте самі».
(İşlerin yolunda gitmesine engel olan kim? İstanbul: Cem yayınları, 1999. S. 105.
Пер. з турецької І. В. Прушковської).

Твори

Evim, güzel evim. İstanbul : Cem Yayınevi, 2011. 64 s.
Külhanbeyi operası. İstanbul : Mitos Boyut Yayınları, 1997. 84 s.
Radyo oyunları. İstanbul : Mitos Boyut Yayınları, 2010. 216 s.
Toplu oyunları 3. İstanbul : Mitos Boyut Yayınları, 2009. 128 s.
Yatalak kraliçe. İstanbul : Gürer yayınları, 2009. 112 s.
Fare ile Müzik. İstanbul : Cem Yayınevi, 2011. 64 s.
İşlerin Yolunda Gitmesine Engel Olan Kim? İstanbul : Cem Yayınevi, 1999. 292 s.

Література

Ayvaz Ü. Toplu oyunları 2. İstanbul : Mitos Boyut yayınları, 1999. 86 s.
Ayvaz Ü. Toplu oyunları 3. İstanbul : Mitos Boyut yayınları, 2009. 128 s.
Ayvaz Ü. Yeniden yaratma. Ankara : Cem yayınevi, 1984. 77 s.
Ünlü A. Yeniden kurulan geçmiş: Ülkü Ayvaz’ın oyunları üzerine bir inceleme // Tiyatro Araştırmaları Dergisi. Ankara, 2005. S. 7‒20.
Прушковська І. В. Творчий доробок турецького драматурга Улькю Айваза // Літературний процес: методологія, імена, тенденції. Київ : Київський університет ім. Б. Грінченка, 2013. № 2. С. 71−73.
Прушковська І. В. Сучасна турецька драма / Пер. з тур. І. В. Прушковської; передм. Л. В. Грицик. Київ : Український письменник, 2014. 478 с.
Прушковська І. В. Незамкненість канону: поетика турецької драматургії. Київ : Український письменник, 2015. 392 с.
Seçen E. Sanat dünyasının acı kaybı // Odatv. 2016. URL: https://odatv.com/sanat-dunyasinin-aci-kaybi-2504161200.html.
Ünlü A. Ülkü Ayvaz’ı oyunlarıyla uğurlarken // Gerçek edebiyat. 2016. URL: http://www.gercekedebiyat.com/haber-detay/ulku-ayvaz-oyunlariyla-gocerken-prof-dr-aslihan-unlu/2126.

Автор ВУЕ

І. В. Прушковська

Покликання на цю статтю: Прушковська І. В. Айваз, Улькю // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Айваз, Улькю (дата звернення: 2.05.2024).