Айзенк, Ганс Юрґен

А́йзенк, Ганс Ю́рґен (нім. Eysenck, Hans Jürgen, англ. Eysenck, Hans Jurgen; 04.03.1916, м. Берлін, Німеччина — 04.09.1997, м. Лондон, Велика Британія) — британський психолог німецького походження, автор факторної теорії особистості та психологічних тестів для визначення рівня інтелекту; один із творців підходу особистісних рис у психології.

Айзенк, Ганс Юрґен
Народження	1916
Місце народження	Берлін
Смерть	1997
Місце смерті	Лондон
Alma mater	Лондонський університет
Напрями діяльності	психологія

Життєпис

Навчання розпочав на філософському факультеті Берлінського університету. Після приходу нацистів до влади в Німеччині емігрував до Франції (1934), потім до Великої Британії (1935). Вивчав історію та літературу в Бургундському університеті, психологію в Лондонському університеті. Доктор соціології Лондонського університету (1940). 1939–1945 працював психологом-експериментатором у шпиталі Mill Hill Emergency, займався реабілітацією військових. 1946–1955 — завідувач заснованого ним відділення психології при Інституті психіатрії Королівського шпиталю Моудслі; 1955–1983 — головний психіатр Королівського шпиталю Моудслі та психіатричної лікарні Бедлам. 1949–1950 — запрошений професор Університету шт. Пенсильванія (США). 1955–1983 — професор Інституту психології при Лондонському університеті, з 1983 — почесний професор психології.

Діяльність

Г. Айзенк — автор 84 книг та 1 094 статей. Був засновником і редактором наукового журналу «Personality and Individual Differences» та «Behaviour Research and Therapy».

Автор трифакторної теорії особистості, що передбачає здійснення психодіагностики із залученням показників:

Екстраверсія — інтроверсія. Учений переосмислив упроваджені К. Г. Юнгом терміни екстраверсія та інтроверсія, які той розумів як різноспрямовані типи лібідо. Критерієм відмінностей між цими типами особистостей Г. Айзенк визначив рівень збудження кори головного мозку, який нижчий в екстравертів та вищий в інтровертів.
Нейротизм — емоційна стабільність. Нейротизм Г. Айзенк розглядав як показник емоційної збудженості індивіда. Поєднання високих показників екстраверсії та нейротизму є ознакою істерії, а інтроверсія та нейротизм — стан тривоги чи реактивної депресії. Г. Айзенк розглядав невротичні симптоми як умовні рефлекси, тому поведінка, що призводить до уникнення рефлекторного подразника і ліквідує тим самим тривожність, є самоцінною.
Психотизм — сила Супер-его. Психотизм — характеристика самооцінки людини, рівень асоціальності, егоїстичності, емпатії. Виражений психотизм сприяє конфлікту між індивідом та соціальною групою, перешкоджає соціальній адаптації.

Г. Айзенк був переконаний, що основою індивідуальних відмінностей є насаперед спадковість та біологічні складники. Натомість дитячі переживання, соціальні оточення та сексуальні інстинкти майже не впливають на формування особистості. Вивчаючи когнітивні функції мозку, Г. Айзенк активно піддавав критиці психоаналіз З. Фройда (Фрейда), наголошуючи на низькій ефективності вербальних методів терапії.

Тести Ганса Айзенка

У період Другої світової війни в процесі реабілітаційної діяльності виявив недосконалість традиційних методів діагностики психічних розладів, зокрема, тести вчених 19 ст. В основу діагностики поклав систему вимірів, оперту на основні риси особистості. Для цього вчений створив психологічні питальники: «Моудсльський медичний питальник» (МMQ, 1947) — для диференціації істеричних і дистимічних розладів; «Моудсльський особистісний питальник» (MPI, 1956) — для діагностики екстраверсії — інтроверсії та нейротизму. 1963 Г. Айзенк разом із колегами розробив «Особистісний питальник Айзенка (ЕРІ)» для визначення складників екстраверсії — інтроверсії та нейротизму. Екстраверсію — інтроверсію, нейротизм та психотизм вивчали й раніше, однак саме Г. Айзенк запропонував питальники, що дають можливість оцінювати ступінь вираженості цих рис, здійснювати факторний аналіз даних, отриманих на великих вибірках.

На початку 1950-х Г. Айзенк створив тест інтелекту (intelligence quotient), що став одним із найпопулярніших у психології. В IQ-тесті взята до уваги оцінка рівня загального, образного, математичного та словесно-логічного мислення. Г. Айзенк розробив цей тест на основі робіт французького психолога А. Біне, що вивчав розумові здібності дітей.

Праці

Dimensions of Personality. London, 1947.
The Scientific Study of Personality. London, 1952.
Manual of the Maudsley Personality Inventory. London, 1959.
Eysenck H. J., Eysenck S. B. G. Manual of the Eysenck Personality Inventory. London, 1964.
Eysenck H. J., Rachmann S. The Causes and Cures of Neuroses. London, 1965.
The Biological Basis of Personality. Spriengfield, 1967.

Російські переклади:

Интеллект: новый взгляд // Вопросы психологии. 1995. № 1.
Структура личности. Москва, Санкт-Петербург, 1999.
Психология: Польза и вред. Смысл и бессмыслица. Факты и вымысел. Минск, 2003.

Література

Зейгарник Б. В. Теории личности в зарубежной психологии. Москва, 1982.
Роменець В. А. Історія психології ХХ століття: Навч. посібник для студ. вузів. 2-ге вид., стереотип. Київ, 2003.
Хьелл Л. А. Теории личности: Основные положения, исследования и применение: уч. пособие для студ. вузов по спец. психологи / Пер. с англ. С. Меленевская, Д. Викторова. 3-е междунар. изд. Санкт-Петербург, Москва, Харьков, Минск, 2005.

Автор ВУЕ

В. Л. Бабка

Покликання на цю статтю: Бабка В. Л. Айзенк, Ганс Юрґен // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Айзенк, Ганс Юрґен (дата звернення: 2.05.2024).