Айзеншток, Ієремія Якович

Айзеншто́к, Ієремі́я Я́кович (04.03.1900, м. Єлисаветград, тепер м. Кропивницький, Україна — 27.06.1980, м. Ленінград, тепер м. Санкт-Петербург, РФ) — літературознавець, бібліограф, дослідник української та російської літератури 19 ст., кандидат філологічних наук (з 1935).

Айзеншток, Ієремія Якович
Народження	1900
Місце народження	Кропивницький, Україна
Смерть	1980
Місце смерті	Санкт-Петербург, Росія
Alma mater	Харківський університет, Харків
Напрями діяльності	літературознавство, бібліографія

Життєпис

Закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету (1921; учень М. Сумцова, О. Білецького).

З 1922 — аспірант науково-дослідної кафедри європейської культури, з 1925 — її науковий співробітник.

1926–1929 — науковий співробітник науково-дослідної кафедри літературознавства Харківського університету. З 1926 — учений секретар новоствореного Інституту Т. Г. Шевченка у м. Харкові (тепер Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України), де розгорнув активну роботу зі збирання й наукового вивчення української літературної спадщини. Зусиллями І. Айзенштока в межах обміну культурними цінностями інституту було передано з бібліотек, архівосховищ і музеїв міст Москви і Ленінграда автографи, малюнки й офорти Т. Шевченка. Подарував інституту власну колекцію автографів Т. Шевченка, П. Куліша, І. Манжури, Я. Щоголева та ін.

1931–1934 працював у Партвидаві ЦК КП(б)У.

Від 1934 — в Інституті російської літератури (Пушкінському домі) у м. Ленінграді.

1941 пішов на фронт добровольцем. Після війни працював у Науково-дослідному інституті театру і музики, викладав у Київському і Ленінградському університеті на кафедрі російської літератури, згодом — на кафедрі слов’янських мов та літератур, очолював секцію художнього перекладу Ленінградської секції Спілки письменників РРФСР.

Діяльність

І. Айзеншток — автор близько 600 праць, серед яких праці про творчість Є. Гребінки, П. Гулака-Артемовського, Г. Квітки-Основ’яненка, І. Котляревського, І. Франка та ін. Особливу увагу приділяв проблемам текстології.

Упорядкував серію творів письменників 19 ст. «Українські пропілеї», з якої побачив світ тільки один том (1929). Здійснив текстологічну підготовку академічних та інших видань творів П. Гулака-Артемовського, Г. Квітки-Основ’яненка, І. Котляревського, М. Коцюбинського, І. Манжури, І. Франка, Т. Шевченка, М. Гоголя, М. Некрасова, І. Тургенєва, Г. Успенського, М. Чернишевського та ін. Зокрема, підготував перше повне коментоване видання щоденника Т. Шевченка (1925), кілька видань його поетичних творів, уклав коментарі до двох п’ятомних видань творів Т. Шевченка у російських перекладах (1955–1956; 1964–1965).

Серед праць: «Шевченко і народна пісня» (1938), «Шевченко і фольклор», «Шевченко і Брюллов» (обидві — 1939) та ін. Брав участь у наукових шевченківських конференціях, у збірниках праць яких публікував статті.

Основні праці І. Айзенштока у галузі бібліографії:

«Покажчик літератури з поетики, 1900–1922» («Указатель литературы по поэтике, 1900–1922», у співавторстві з І. Кагановим; 1923);

доповнення до покажчика О. Гуцала «Ucrainica: Книжки й неперіодичні видання рр. 1914–1917» (1918) і М. Баженова «Григорий Федорович Квитка-Основьяненко» (1919);

стаття «Українська журнальна бібліографія» (1923);

рецензії на низку довідково-бібліографічних видань — «Українознавство» С. Єфремова (1920), «Т. Г. Шевченко: Матеріали для бібліографії за рр. 1903–1921» М. Яшека (1922), «Покажчик літератури українською мовою в Росії за 1798–1897 роки» Д. Дорошенка (1925), «Українська мемуаристика, 1914–1924» І. Калиновича (1925), «Русская литература от символизма до наших дней» Є. Нікітіної (1926), «Десять років української літератури (1917–1927)» О. Лейтеса та М. Яшека (1928), «Теория литературы» С. Балухатого (1929).

Видав пам’ятку української бібліографії 19 ст. «Опись книгам, принадлежавшим Т. Г. Шевченку» Ф. Лазаревського (1923).

Архів І. Айзенштока зберігається в Інституті літератури НАН України, особиста бібліотека (близько 11 тис. одиниць) — у Національній бібліотеці України ім. В. Вернадського. Низка праць дослідника залишилася неопублікованою, частину наукової спадщини втрачено.

Праці

Шевченкознавство — сучасна проблема. І. До тексту Шевченкових творів. Харків, 1922
До історії видань творів Г. Ф. Квітки. Київ, 1927.
Студії над текстами І. Котляревського // Записки історично-філологічного відділу ВУАН. 1927. Кн. 10.
П. Гулак-Артемовський: Матеріали до біографії та історично-літературної оцінки. Харків., 1927.
Г. Ф. Квітка і М. П. Погодін (До історії літературних відносин) // За сто літ. Матеріяли з громадського і літературного. життя України ХІХ і поч. ХХ ст. 1928. Кн. 2.
Безсоновщина (З матеріалів до життєпису О. О. Потебні) // Записки історично-філологічного відділу ВУАН. 1928. Кн. 16.
І. Манжура і О. Потебня // Записки історично-філологічного відділу ВУАН. 1929. Кн. 21–22
З юнацьких літ М. Драгоманова // Україна. 1929. Кн. 33.
До етнографічних планів 1840-х рр. // За сто літ. Матеріяли з громад. і літ. життя України ХІХ і поч. ХХ ст. 1929. Кн. 4.
Г. Ф. Квітка і П. О. Куліш // За сто літ. Матеріяли з громад. і літ. життя України ХІХ і поч. ХХ ст. 1930. Кн. 5.
Листи М. Костомарова до А. Краєвського // За сто літ. Матеріяли з громад. і літ. життя України ХІХ і поч. ХХ ст. 1930. Кн. 68.
Судьба литературного наследства Т. Г. Шевченко // Литературное наследство. Москва, 1935. Т. 19/21.
Як працював Шевченко. Київ, 1940.
Поэт-демократ Леонид Николаевич Трефолев. 1839–1905. Ярославль, 1954.
Із розшуків про Шевченка // Збірник праць 5-ї наукової шевченківської конференції. Київ, 1957.
«Подражаніє сербському» Т. Шевченка // Збірник праць 8-ї наукової шевченківської конференції. Київ, 1960.
Невідомі та призабуті спогади про Т. Г. Шевченка // Вітчизна. 1961. № 3.
Українські поети-романтики // Українські поети-романтики 20–40-х років XIX ст. Київ, 1968.
Петро Гулак- Артемовський // Гулак-Артемовський П. Твори. Київ, 1970.
Автобіографія. Вибрані листи (1910-ті – 1920-ті роки). Київ, 2003.

Література

Кирилюк Є. П. Сімдесятиліття Ієремії Айзенштока // Радянське літературознавство. 1970. № 6.
Кирилюк Є., Павлюк М. Любов і неспокій ученого: до 80-річчя з дня народження І. Я. Айзенштока // Літературна Україна. 1980. 11 березня.
Ієремія Якович Айзеншток // Радянське літературознавство. 1980. № 8.
Листи Максима Рильського до Ієремії Айзенштока // Літературна Україна. 2000. 13 квіт.
Бажинов І. Шевченкознавчі обрії Ієремії Айзенштока // Шевченків світ: Науковий щорічник. 2008. Вип. 1.
Сільвестрова С. Ієремія Якович Айзеншток // Слово і час. 2008. № 9. С. 87–88. URL:

http://sich.ilnan.gov.ua/images/2008/Slovo_i_chas_09_2008.pdf

Автор ВУЕ

О. В. Боронь

Покликання на цю статтю: Боронь О. В. Айзеншток, Ієремія Якович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Айзеншток, Ієремія Якович (дата звернення: 2.05.2024).