Академія мистецтв Венеції
Акаде́мія мисте́цтв Вене́ції (L’Accademia di Belle Arti di Venezia) — навчально-мистецький і художньо-музейний заклад у столиці регіону Венето (Італія). Має одне з найбагатших зібрань творів мистецтва північного італійського Відродження від 13 до 18 ст.
Будівлі академії
Колекції Академії мистецтв Венеції розміщено в кількох будівлях: церкві Санта-Марія делла Каріта (Chiesa di Santa Maria della Caritа), монастирі Лютеранських каноніків (Сonvento dei Canonici Lateranensi) і в Галереї Академії мистецтв Венеції (Gallerie dell`Accademia), що розташована у приміщенні Скуола («братство») Гранде ді Санта-Марія делла Каріта (Scuola Grande di Santa Maria della Caritа). Кожне з приміщень Академії мистецтв Венеції — історико-культурна та архітектурна пам’ятка. Зокрема, Монастир Лютеранських каноніків звели ченці лютеранського ордену з Равенни 1134; його двічі перебудовували: 1552–1561 А. Палладіо, засновник архітектурного класицизму, на початку 19 ст. — архітектори Дж. Сельва і Лаззарі. Церкву Санта-Марія делла Каріта спорудили в 12 ст., у середині 15 ст. архітектор Б. Боном перебудував її в готичному стилі, 1807 будівлю реконструював архітектор Дж. Сельва. Скуола Гранде ді Санта-Марія делла Каріта (Мілосердя) засноване 1260; у 1830 архітектори Дж. Сельва і Лаззарі модернізували його.
Історія академії
Академію мистецтв Венеції засновано 1750. Першим президентом був видатний художник італійського сеттеченто Дж. Б. Тьєполо. Згідно з Декретом Наполеона від 1807 було змінено назву з «Венеціанська академія живопису, скульптури і архітектури» на «Королівська академія вишуканих мистецтв» та засновано пінакотеку — зібрання творів живопису, відкриту для відвідування 1817. Нині відома як Галерея Академії мистецтв Венеції (через те, що Академія мистецтв Венеції разом із художніми фондами розміщується в кількох будівлях, часто вживають поняття «Галереї Академії мистецтв Венеції»).
Фонди академії
Фонди створеної Академії поповнювалися упродовж 19 ст. До Галереї Академії мистецтв Венеції надійшли колекції графів Контаріні й Манфріні. 1856 імператор Австро-Угорської імперії, до складу якої після поразки Наполеона входила переважна більшість північних територій Італії, купив і подарував Академії мистецтв Венеції пінакотеку Реньє. У Галереї представлено італійський живопис 13–18 ст. переважно венеціанської школи, особливістю якої є колористичне багатство та пишність, тяжіння до багатофігурних композицій. Експозиція музею побудована на поєднанні хронологічного і біографічного принципів. Серед ікон і так званих примітивів (картин венеціанських художників 13–14 ст.) — «Коронація діви Марії» П. Венеціано і поліптих із центральною сценою «Благовіщення» пензля Л. Венеціано, учня П. Венеціано. Основна частина експозиції — це картини венеціанських художників 15–18 ст. В експозиції живопису кватроченто представлено полотна А. ді Саліба, П. да Мессіна, В. Катена, П. делла Франческо, Я. і Дж. Белліні, зокрема «Мадонна з деревами» (1487), «П’єта» (1505); шедевр А. Мантеньї «Св. Георгій» (1464), картини С. Пйомбо, Дж. Белліні, зокрема «Процесія Святого Хреста на площі Сан Марка» (1496) і «Диво Святого Хреста на мосту сан Лоренцо» (1500). Для циклу картин В. Карпаччо «Життя св. Урсули», створених для заснованого у 1300 братства св. Урсули, виділено окрему залу. У кількох залах експонують близько шести сотень творів титанів венеціанського чинквеченто: Тиціана (1477–1576), Я. Тінторетто (1518–1594) і П. Веронезе (1528–1588). Зокрема, шедевр П. Веронезе «Бенкет у домі Левія» (1573) займає усю стіну зали, серед інших картин майстра — «Свята родина і святі» (1564), «Містичний шлюб св. Катерини» (1575), «Розп’яття» (1582), «Вознесіння Діви Марії на небо» (1586), «Св. Іеронім» (1580), а також «Алегорія Венеції» і «Битва при Лєпанто». Цілу стіну Галереї займає монументальне полотно Тиціана «Введення Марії до храму» (1534–1538). Крім нього, в експозиції музею є «Диво св. Марка» (1545–1548), «Викрадення тіла св. Марка венеціанцями з Олександрії, захопленої мусульманами», «Спасіння св. Марка» (1562–1566), «Іоанн Хреститель», «П’єта» (1570–1576) та ін.
|
.jpg)
Представлено роботи художників родини Бассано: Леонардо, Якопо і Франческо Молодшого, а також майстра жанрових картин Б. Строцці (1581–1644) і засновника жанру євангельської притчі в італійському живописі Д. Фетті (1589–1623). Перлина колекції Академії мистецтв Венеції — картина Джорджоне «Гроза» (1505–1507), що досі однозначно не потрактована ані щодо змісту, ані щодо назви, яка кілька разів змінювалась: від «Циганка і солдат» до «Родина Джорджоне» (через припущення, що на картині зображено родину художника) та «Алегорія Венери». Картину замовив Г. Вендраміні, у його родині вона зберігалася до 1569. Потім опинилася в зібранні Манфріні, 1875 картину придбав князь Джованеллі. 1930 полотно експонували в м. Лондоні, а через два роки його придбав уряд Італії для Галереї Академії мистецтв Венеції. Живопис венеціанського сеттеченто представлено картинами Дж. Б. Тьєполо, Дж. Б. П’яцетти, батька і сина П. та А. Лонгі, пастелями портретистки Р. Карр’єри, ведутами Каналетто, Ф. Гварді, М. Маріескі — художників, що увічнили на своїх полотнах канали, церкви та палаци Венеції.
Література
- Энциклопедия живописи. Москва, 1997.
- Filippo Pedrocco. Veronese. Giunti Gruppo Editoriale, Firenze, 1999.
- Федотова Е. Д. Италия. История искусства. Москва, 2006.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Гончарова О. М. Академія мистецтв Венеції // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Академія мистецтв Венеції (дата звернення: 2.05.2024).
