Академії військові

Національна Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (м. Львів)

Військова академія (м. Одеса)

Акаде́мії військо́ві — військові заклади вищої освіти державної форми власності зі специфічними умовами навчання, призначені для здійснення на певних рівнях вищої освіти підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації офіцерів з метою задоволення потреб у фахівцях для військових формувань держави та проведення наукової, науково-технічної, інноваційної та методичної діяльності.

Військові академії за кордоном

У деяких країнах до військових закладів вищої освіти з повноваженнями військової академії також відносили військові коледжі та вищі військові школи, в яких навчалися, як правило, лише офіцери. Так, у Великій Британії вища військова підготовка офіцерів здійснюється у коледжах видів Збройних Сил, а підвищення кваліфікації — в Імперському коледжі оборони та в Об’єднаному штабному коледжі. У США офіцерські кадри з вищою військовою освітою готують командно-штабні та військові коледжі видів Збройних Сил, а підвищення кваліфікації офіцерів та генералів відбувається в Об’єднаному штабному коледжі Збройних Сил США, Національному військовому коледжі та Військово-промисловому коледжі. У Збройних Силах Франції офіцерів з вищою освітою готують у вищих військових школах, а підвищення кваліфікації здійснюється в Інституті військових досліджень національної оборони. У колишньому СРСР у військових академіях навчалися лише офіцери, а офіцерські кадри готували військові училища та вищі військові училища.

Перші військові навчальні заклади були створені у 17 ст.: 1653 — кадетська школа в Пруссії; 1678 — Королівська військова академія в Турині; 1698 — Воєнно-інженерна школа у Москві. Військові навчальні заклади, яким було надано статус академії, створювалися у 18 — на початку 19 ст.: 1701 — Королівська військово-морська академія Данії; 1715 — Морська академія у Санкт-Петербурзі; 1741 — Королівська військова академія в м. Вулідж, Велика Британія; 1810 — Військова академія Пруссії.

Світові військові академії: Терезіанська військова академія Австрії, м. Вінер-Нойштадт (1751); Особлива військова школа Сен-Сір, муніципалітет Гер, Бретань, Франція (1802); Військова академія США, м. Вест-Пойнт, штат Нью-Йорк (1802); Військова академія Модени, Італія (1815); Військова академія Генерального штабу (Росія), заснована 1832 як Імператорська військова академія; Королівська військова академія, м. Брюссель, Бельгія (1834); Військово-морська Академія США, м. Аннаполіс, штат Меріленд (1845); Королівська військова академія в Сандгерсті, Велика Британія (1947); Академія офіцерів армії Німеччини, м. Дрезден (1956).

Військові академії в Україні

В Україні після проголошення незалежності у складі Збройних Сил функціонувало дві академії: Воєнна інженерна радіотехнічна академія протиповітряної оборони ім. Л. О. Говорова (м. Харків), яка 1993 увійшла до складу Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба; Воєнна академія військової протиповітряної оборони ім. О. М. Василевського (м. Київ), 1992 реформована в Академію Збройних Сил України, з 1999 — Національна академія оборони України, в 2008 на її базі створений Національний університет оборони України, якому 2013 присвоєно почесне ім’я Івана Черняховського.

1998–2015 у системі військової освіти України створено 4 військові академії. Українська військово-медична академія (1998, м. Київ) веде свою історію від Військово-медичного відділення при Українському державному медичному університеті ім. академіка О. Богомольця (1993), з 1996 — Військово-медичний інститут, з 1998 — сучасна назва. Воєнно-дипломатична академія ім. Є. Березняка (2009, м. Київ). Військова академія (2011, м. Одеса) веде свою історію від Одеського кадетського корпусу (1899), який 1913 реорганізований у Сергієвське артилерійське юнкерське училище, з 1937 — Одеське артилерійське училище, з 1969 — Одеське вище артилерійське командне училище, 1993 на базі трьох вищих Одеських військових училищ сформовано Одеський інститут Сухопутних військ, з 2006 — Військовий інститут Одеського Національного політехнічного університету, з 2011 — Військова академія. Національна Академія Сухопутних військ ім. гетьмана П. Сагайдачного (2015, м. Львів) веде свою історію від австрійської школи кадетів піхоти (1899), 1921 реорганізована у польський кадетський корпус, з кінця 1939 — Львівське піхотне училище, з 1947 — Львівське військово-політичне училище, з 1993 — Військовий інститут Національного університету «Львівська політехніка», з 2005 — Львівський інститут Сухопутних військ, 2009 реформований в Академію Сухопутних військ ім. гетьмана П. Сагайдачного, з 2015 — сучасна назва.

Завдання та склад військових академій

Окрім основних завдань, військові академії здійснюють підготовку студентів за програмою підготовки офіцерів запасу, військових фахівців іноземних держав за міжнародними договорами, проводять військово-патріотичне виховання молоді.

У складі академій можуть створюватися наукові, науково-методичні, навчально-наукові, науково-дослідні центри, комп’ютерні та інформаційні центри, підрозділи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, відділи ад’юнктури і докторантури, науково-дослідні відділи (лабораторії), навчально-методичні кабінети, а також філії (як відокремлені структурні підрозділи).

Склад навчально-наукової бази військових академій — полігони, аеродроми, танкодроми, спеціалізовані лабораторії, тренажери, наочне обладнання та інші засоби або центри практичного навчання — визначається профілем їх освітньої діяльності та науковими завданнями.

Безпосереднє управління діяльністю військових академій здійснюють начальники академій та їх заступники. Дорадчим колегіальним органом управління діяльністю військових академій є Вчена рада, яка визначає стратегію і головні перспективні напрями розвитку академій.

Правове регулювання діяльності військових академій забезпечується Конституцією та законами України, Указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, статутами та наказами Міністерства оборони України, іншими законодавчими актами.

Література

Franke V. Preparing for Peace: Military Identity, Value Orientations, and Professional Military Education. Westport, London : Praeger, 1999.
Чиненный А., Чиненный С. Военные академии России: XIX век // Высшее образование в России. 2002. Вып. 2.
Crackel T. West Point: A Bicentennial History. Lawrence : University Press of Kansas, 2002.
Нещадим М.І. Військова освіта в Україні: історія, теорія, методологія, практика: Монографія. Київ, 2003.
Колесов П., Стрелецкий А. Сен-Сирская специальная военная школа сухопутных войск Франции // Зарубежное военное обозрение. 2006. № 6.
Барадачев А.Г., Цыбулькин В.В., Рожен Л.Н. Кадетские корпуса XIX — нач. ХХ вв.: украинское измерение (система обучения и воспитания). Київ, 2012.
Андронатій В.Б., Савицький В.Л. Українська військово-медична академія — центр підготовки висококваліфікованих військово-медичних фахівців для Міністерства оборони України та інших органів виконавчої влади // Наука і практика. 2014. № 1.
Masland J. W., Radway L. I. Soldiers and Scholars: Military Education and National Policy. Princeton : Princeton University Press, 2015.

Автор ВУЕ