Акоста, Уріель
Ако́ста, Уріе́ль (лат. Acosta, Uriel; справжнє ім’я — Габріель да Коста, Адам Ромес; 1585, м. Порту, Португалія — 1640, м. Амстердам, Голландія) — філософ, раціоналіст, скептик, теологічний критик і вільнодумець.
|
Акоста, Уріель (Acosta, Uriel) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Адам Ромес Габріель да Коста |
| Народження | 1585 |
| Місце народження | Порту, Португалія |
| Смерть | 1640 |
| Місце смерті | Амстердам, Нідерланди |
| Напрями діяльності | філософія |
Життєпис
Народився у сім’ї маранів (євреїв, які переважно під політичним тиском прийняли християнство), отримав католицьку освіту й виховання, але у 29-річному віці оголосив про намір повернутися до юдаїзму як віри пращурів, для чого переїхав у Нідерланди, де панувала віротерпимість. 1616 пише як послання венеціанським рабинам «Тези проти традиції», у яких виступає проти низки рабинських настанов, а зрештою і проти встановлення будь-яких нових релігійних законів після утвердження Мойсеєвих. За цю працю був підданий херему («малому» відлученню від общини). 1624 опубліковано працю «Дослідження традиції фарисеїв у порівнянні з писаним законом та відповідь брехливому наклепнику Самуїлу да Сільва», у якій проголошує смертність людської душі, заперечуючи загробне життя, визначає смисл людського існування із земного. На його думку, душа — це «тваринні духи» у крові людини, вона має природне походження. За цю працю У. Акосту засуджено до офіційного відлучення від общини, усі його книги знищено. 1633 на прохання У. Акости відлучення знімають. Однак філософ не відрікся від своїх ідей, за що у цьому ж році його вдруге офіційно відлучено від общини. 1640 відлучення знято, У. Акоста пройшов принизливий обряд каяття, після якого покінчив життя самогубством. Філософ визнавав зверхність законів суспільства («законів людської природи») на основі природного розуму над релігійними, вроджений закон любові над ближнім є загальнолюдським і не залежить від релігійних настанов. Божество — це лише найвищий принцип, закладений у природі. Висловив сумнів у божественному походженні Біблії, заперечував релігії Одкровення, які спотворили й замінили собою природну релігію.
Ідеї У. Акости знайшли продовження у філософії Б. Спінози.
Література
- Луппол И. Уриэль Дакоста. О смертности души человеческой, и другие произведения. Москва : Издательство Академии наук СССР, 1958. 156 с.
- Tradizione e illuminismo in Uriel da Costa. Fonti, temi, questioni dell’Exame das tradiзoẽs phariseas. Macerata : EUM, 2016. 435 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Слюсар В. М. Акоста, Уріель // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Акоста, Уріель (дата звернення: 2.05.2024).
