Аксельрод, Павло (Пінхус) Борисович

Аксельро́д, Павло́ (Пі́нхус) Бори́сович (партійний псевдонім Александрович, літературний псевдонім Н. Д. Рабочий, Штейнберг; 25.08.1850, м. Почеп, тепер Брянська обл., РФ — 16.04.1928, м. Берлін, Німеччина) — політичний діяч, літератор, один з ідеологів і лідерів меншовизму.

Аксельрод, Павло (Пінхус) Борисович
Псевдоніми	Александрович, Н. Д. Рабочий, Штейнберг
Народження	1850
Місце народження	Почеп, Брянська область, Росія
Смерть	1928
Місце смерті	Берлін, Німеччина
Alma mater	Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ
Напрями діяльності	політика, меншовизм, журналістика

Життєпис

Народився в родині корчмаря.

Навчався в єврейському Казенному училищі в м. Шклові (тепер Могильовська обл., РФ), у гімназії м Могильова, Ніжинському юридичному ліцеї (тепер Ніжинський державний університет ім. М. Гоголя).

Із 1872 — студент Київського університету (тепер Київський національний університет ім. Т. Шевченка), де долучився до революційної діяльності. Учасник «ходіння в народ».

1874 — вперше заарештований. Утік за кордон, приєднався до гуртка бакуністів, виступав у пресі з анархістських позицій.

Поперемінно жив в еміграції та в Росії.

1879 — член народницької групи «Чорний переділ» (рос. «Черный передел»). Перейшов на марксистські позиції.

1883 — один із засновників соціал-демократичної групи «Визволення праці» (рос. «Освобождение труда»). Співпрацював у низці зарубіжних соціал-демократичних видань як автор і редактор. Перекладав російською мовою твори К. Маркса і Ф. Енгельса. Учасник кількох конгресів ІІ Інтернаціоналу.

1900 — член редакції газети «Искра» і журналу «Заря»; один із керівників «Закордонної ліги революційної соціал-демократії».

На ІІ з’їзді РСДРП (1903) — член програмної комісії, один із лідерів меншості, обраний до Ради партії. З 1903 постійно входив до керівництва меншовиків.

Учасник революції 1905–1907. Висунув ідею скликання робітничого з’їзду задля створення нової соціал-демократичної партії на засадах легальності й реформізму, що стало після поразки революції висхідним пунктом так званого ліквідаторства.

1908–1911 — редактор газети «Голос социал-демократа». Згодом співробітничав з іншими соціал-демократичними виданнями, зокрема, журналом «Социалистический вестник».

Учасник ІV–V з’їздів РСДРП, Віденської конференції 1912, на якій оформився так званий Серпневий блок. Очолював закордонну частину Організаційного комітету (ОК) керівного центру меншовиків.

1914 представляв РСДРП в Міжнародному соціалістичному бюро, брав участь у Циммервальдській (1915) та Кінтальській (1916) міжнародних соціалістичних конференціях.

У роки Першої світової війни — пацифіст, центрист, обстоював каутськіанське гасло «Ні перемог, ні поразок».

У травні 1917 повернувся в Росію, обраний головою ОК, на об’єднавчому з’їзді (серпень) — головою ЦК РСДРП. Підтримував Тимчасовий уряд. Учасник третьої Циммервальдської конференції в Стокгольмі (вересень 1917).

Жовтневу революцію 1917 не сприйняв. У Росію не повернувся. Був ідеологом правої течії в міжнародному меншовизмі, членом бюро Соціалістичного робітничого інтернаціоналу.

Праці

Рабочий класс и революционное движение в России. Санкт-Петербург, 1907.
Борьба за мир и восстановление Интернационала. Петроград, 1917.
Пережитое и передуманное. Берлин, 1923. Кн. 1.
Письма П. Б. Аксельрода и Ю. О. Мартова, Берлин, 1924.
Переписка Г. В. Плеханова и П. Б. Аксельрода: В 2 т. Москва, 1925.

Література

Памяти П. Б. Аксельрода // Социалистический вестник. 1928. № 8–9.
Политические партии России. Конец ХIX — первая треть XX века. Энциклопедия. Москва, 1996.

Автор ВУЕ

В. Ф. Солдатенко

Покликання на цю статтю: Солдатенко В. Ф. Аксельрод, Павло (Пінхус) Борисович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аксельрод, Павло (Пінхус) Борисович (дата звернення: 3.05.2024).