Аксолотль

Аксолотль 

Аксоло́тль — статевозріла (неотенічна) личинка низки видів північноамериканських хвостатих амфібій роду амбістом (Ambystona tygrinum, Ambystona mexicanum, Ambystona andersoni та ін.).

Характеристика

Особливості будови: доволі значні розміри (довжина тіла з хвостом — до 30 см), голова непропорційно велика з величезним ротом, наявність одночасно трьох пар зовнішніх зябер, розташованих на зябрових дугах, і легень, погано розвинені органи чуття, чотири слабкі п’ятипалі кінцівки, шкірна складка уздовж спини і біля хвоста виконує функцію плавця. Для аксолотля також характерні: розвиток статевих органів і нормальний перебіг статевого розмноження, роздільностатевість за невиразного статевого диморфізму. Розмножується відкладанням ікри. Дихає зябрами і легенями (заковтує повітря ротом).

Причини неотенічного розвитку

Причиною недорозвинення личинок амбістом є нестача гормону тироксину, який виробляє щитоподібна залоза, тому додавання цього гормону в воду чи корм або стимуляція роботи щитоподібної залози сприяють завершенню метаморфозу. У природі причиною появи аксолотля є низька температура води у водоймах.

Регенерація

Аксолотлеві властива унікальна здатність до регенерації. Вони легко відновлюють не тільки втрачені кінцівки, а й навіть частину головного мозку або очі, якщо збереглася хоча б частина органа. Живляться безхребетними, в штучних умовах кормом може бути мотиль або трубочник.

Утримання в штучних умовах

Для утримання однієї особини аксолотля потрібен акваріум об’ємом до 10 л, чиста вода і температура в інтервалі + 15–20 °С. Тривале перевищення цього температурного діапазону неминуче призводить до смерті тварини. Аксолотлеві властиве високе різноманіття розмірів і забарвлення. Як акваріумні тварини популярні виведені в неволі аксолотлі-альбіноси, які мають білу шкіру і червоні зовнішні зябра.

Література

  1. Жизнь животных: В 6 т. Москва : Просвещение, 1969. Т. 4. Ч. 2: Земноводные, пресмыкающиеся. 487 с.
  2. Даревский И. С., Орлов Н. Л. Редкие и исчезающие животные. Земноводные и пресмыкающиеся. Москва : Высшая школа, 1988. 463 с.
  3. Roy S., Gatien S. Regeneration in axolotls: a model to aim for! // Experimental Gerontology. 2008. Vol. 43. Iss. 11. Р. 968–973.

Автор ВУЕ

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶