Аксон
Аксо́н (грец. ἄξων — вісь), нейрит — відросток нервової клітини (нейрона), який генерує нервові імпульси і по якому вони поширюються в напрямку від тіла нейрона до іннервованих органів та інших нейронів.
Спочатку вважали, що аксон лише передає збудження від тіла нейрона, але реєстрація електричних потенціалів виявила, що нервовий імпульс генерується в самому аксоні на відстані ~ 50 мкм від тіла нейрона.
Інша функція аксона — аксоплазматичний транспорт речовин, тобто переміщення синтезованих у тілі нейрона білків, синаптичних медіаторних речовин, низькомолекулярних сполук по мікротрубочках за допомогою моторних білків і з використанням енергії АТФ. Транспортовані речовини можуть бути або в розчинному стані, або у складі пухирців і гранул. Нейрон має один аксон, який становить до 99 % об’єму нервової клітини, довжина аксона може бути від 1 мм до 1,5 м (у великих тварин, наприклад, аксони, що тягнуться від спинного мозку в кінцівки), діаметр — 1–20 мкм і більше.
Аксон вкритий плазматичною мембраною і заповнений аксоплазмою, у якій містяться мікротрубочки, нейрофібрили, рибосоми, ендоплазматична сітка, мітохондрії та інші органели.
Трофіка аксона залежить від тіла нейрона, тому в перерізаному аксоні його периферична частина відмирає.
У хребетних існує мієлінова оболонка аксонів, яку утворюють спеціальні шваннівскі клітини, які «накручуються» на аксон, залишаючи вільні від мієлінової оболонки ділянки — перехоплення Ранв’є, що містять потенціал-залежні натрієві канали, завдяки роботі яких виникає потенціал дії. Аксони утворюють м’якотні (вкриті мієліновою оболонкою) або безм’якотні (позбавлені мієлінової оболонки) нервові волокна. У товстих м’якотних нервових волокнах швидкість поширення збудження більша (до 100 м/с), ніж у тонких безм’якотних волокнах.
Кінці аксону розгалужуються (так званий терміналь), на кінці терміналі є синаптичне закінчення — кінцева ділянка, яка разом із постсинаптичною мембраною клітини-мішені утворює синапс.
У ембріогенезі розвиток аксона починається з формування конуса росту у нейрона і спрямовується до специфічних областей — мішеней по визначених шляхах (так зване аксональне наведення, або аксональний пошук шляху), про що свідчить повна ідентичність розташування нервів на обох сторонах тіла; молекулярна основа такої спрямувальної системи остаточно невідома.
Література
- Дзержинський М. Е. та ін. Загальна цитологія і гістологія. Київ : Київський університет, 2010. 575 с.
